Фільм «Прометей», 2012 р.ШІ обіцяв:«Якщо хочеш артефакти як сліди давньої цивілізації. Археологія + біотехнології + питання “хто нас створив”. Не ідеальний, але атмосферний і про технології богів».Цікава тема. Ну, те що жахи, думала, потерплю. І реально пів фільма на «стрьомі», коли ж почнуться ті жахи 🙈 і вони були — гидко, неприємно. Але ж яка інтрига!На початку фільм зухвало обіцяє відповісти на одне з базових питань людства: «хто нас створив і навіщо?».Проте на рівні ідей «Прометей» значно цікавіший, ніж на рівні сюжету. Тут є боги-інженери, які не виявляють любові до своїх творінь, є люди, що шукають сенс, але поводяться як діти з доступом до небезпечних іграшок. А от андроїд Девід — один із найсильніших образів фільму. Саме він, як на мене, єдиний персонаж, який щиро цікавиться питанням творця і творіння та чітко слідує меті. Парадоксально, але штучна істота тут сконцентрована на своєму прагненні зрозуміти світ.Людські персонажі часто викликають роздратування — їхні рішення нелогічні, емоції поверхневі. А наукова експедиція іноді більше схожа на групу туристів із поганою підготовкою. Але з часом стає зрозуміло, що це частина задуму.Фільм демонструє людину як істоту, що хоче відповідей, але не готова до них. Ми прагнемо зустріти своїх творців, не замислюючись, що вони можуть нас ненавидіти — або просто вважати не вартими уваги.Візуально фільм гарний: атмосферний, обʼємний, місцями з тілесним жахом і відразою.«Прометей» Рідлі Скотта — це не приквел до «Чужого» у звичному сенсі, а радше самостійна технофілософська притча, замаскована під науково-фантастичний трилер.Фільм часто критикують за сюжетні діри, але, можливо, його головний сенс у іншому: з одного боку, фільм ставить людину на її місце у Всесвіті — маленьке, крихке й вразливе, а з іншого — демонструє силу людських намірів і прагнень попри будь-які складнощі та перешкоди.Тим не менш, «Прометей» досі залишається одним із найцікавіших прикладів сучасної наукової фантастики.Автор статі - Олена Киченко#uafantasy