https://arkush.net/book/34511/34— Не росіянин – українець! — у голосі Кирила раптом зазвучав метал. Втім, тон досить швидко потеплішав. — Якщо казати по правді, я теж, найменше сподівався побачити тут індіанця.Кирило усміхнувся і звернув увагу на підвіску:— Гарна робота. Ваш талісман?— Так, — відповів Джош. — У нас його називають "ловець снів" тримає сновидіння подалі від темряви. Вони почали говорити, спершу обережно, потім теми ставали дедалі щиріше — спліталися, немов нитка, розірвана століттями, знову з’єдналася.Виявилося, що предки обох зустрілися в цьому самому монастирі понад двісті років тому. — Моє прізвище колись звучало по іншому – Сегоньяк. французи прозвали мене гасконцем.— Кирило щиро усміхнувся.Джош кивнув у відповідь і теж посміхнувся, хоча і тільки очима.— Старі кажуть, назва нашого роду пішла від двох французьких слів. Прізвище. Башта і колодязь.— Хм... Ла Тур і Дюпуї? Щось шляхетне.— Цього ловця сплели дві жінки, прародительки роду, вони дуже хотіли, щоб його доставили саме сюди. Як їхню пам'ять. Це вдалося зробити лише тепер.— Дві жінки? — перепитав Кирило здивовано.Джош усміхнувся, торкнувшись ловця снів:— Так. Не питай... Прийми.Вони стояли мовчки, слухаючи, як каплиці заспівали дзвони вечірні. Монастир ніби впізнав їх — як нащадків тих, чия легенда почалася в його стінах.P.S. (від автора) Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною. Плекаю надію, що подорож була достатньо емоційною і захопливою. Чекайте продовження історій Клер і Маргарити, а також Шарля і Фйорелли у нових книгах, написання яких планується незабаром!À bientôt! (*фр "До скорої зустрічі!")#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy