На які часи припала юність Яе Міко? Дізнаймося в четвертій Історії персонажки!Колись давно люди не мали потреби казати "колись давно" на початку оповідок про йокаїв. Тенґу панували в небі, оні носилися полями битв, танукі з'являлися на невеликих стежках, а кіцуне ходили серед людей. Під прапором Нарукамі йокаї використовували свої неймовірні сили для допомоги людям в епоху конфліктів і бідности. Шукаючи притулку в горах, вони побудували місто біля моря, і так з'явилася Інадзума.Серед йокаїв найшанованішим був рід кіцуне Хакушін, саме він і залишив після себе безліч оповідей серед людей.Щоразу, коли йокаї збиралися разом на бенкет, вони неодмінно хвалилися тим, як їхні останні звершення стали новими легендами. Звісно, з огляду на кількість випитого, більшість розказаного там дещо відхилялася від правди. Проте ніхто не звертав на це уваги, вимагаючи лише цікавої історії. Згодом це назвали хякумоноґатарі дайкай, тобто велике зібрання ста оповідей.Нерідко можна було побачити, як Уракусай піднімав келих і говорив, зачаровуючи всіх своєю історією, викликаючи усмішку навіть у Кіцуне Сайґу, організаторки заходу. Натомість Міко, яка тоді мала вигляд молодої лисички, сідала на плече Кіцуне Сайгу та безжально висміювала будь-які розбіжності в оповіді Уракусая. Холоднокровний зразковий джентльмен пояснював, крутячи бороду, на що Міко завжди знаходила щось нове, до чого можна було причепитися, і так вони продовжували, поки панна Сайґу не всміхалася та не зупиняла обох, адже авдиторія хотіла почути наступну частину.Після ще трьох келихів і кількох розповідей когорта вже заледве могла вимовити речення, не кажучи вже про розповідь. Тож зібрані йокаї відмовлялися від словесних суперечок і використовували свої сили, аби піднятися в небо та подивитися, хто з них найкраще зможе закрити небо та місяць своїми силами. Звідти й пішло "сто йокаїв крокуватимуть у безмісячну ніч".Через п'ятсот років та маленька лисичка вже стала могутньою кіцуне, що знає все на світі. Натомість йокаї, які пили з нею в ті часи, зникли серед воєн та історії, а їхні нащадки з кожним днем стають усе менш чисельними. І так їхня велика хода, Хяккіяко, стала чимось, що було "колись давно".🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — ЮляАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики