👺 Основні принципи військової пропаганди ⚔️

"Основні принципи військової пропаганди" (фр. Principes élémentaires de propagande de guerre) - монографія бельгійського історика Анни Мореллі, опублікована в 2001 році. При написанні роботи Мореллі досліджувала досвід воєн та колоніальних конфліктів XX століття та їхнє відображення у воєнної пропаганді.

🤔 Мореллі виділяє 10 основних принципів воєнної пропаганди:

1. Ми не хочемо війни, ми лише захищаємось. У будь-якому суспільстві війна зазвичай сприймається негативно, тому державні діячі усіх країн, що хотіли війни, завжди урочисто заявляли, що не хочуть війни.

2. Наш противник несе повну відповідальність за цю війну. Війна необхідна для того, щоб завадити супротивникові зруйнувати "наші цінності" і поставити під загрозу "нашу свободу" або знищити нас.

3. Лідер нашого супротивника злий і схожий на диявола. Персоніфікація образу ворога у очах власних громадян — найважливіше завдання. Мореллі пише: «Ви не можете ненавидіти групу людей загалом, навіть як своїх ворогів. Тому ефективніше спрямовувати ненависть на керівну особистість ворожої країни. Таким чином, у ворога буде особа, яка стане об'єктом ненависті».

4. Ми не маємо особистих інтересів і тільки захищаємо благородну справу. Мореллі аналізує, що економічні та геополітичні цілі війни мають бути замасковані ідеалом, моральними та законними цінностями, такими як боротьба з тероризмом, з диктатурою, з несправедливістю тощо.

5. Ворог цілеспрямовано чинить звірства; якщо ж ми робимо помилки, то це відбувається без наміру. Мореллі пояснює, що розповіді про звірства ворога є суттєвим елементом пропаганди, якщо наполягати на тому, що звірства чинив лише ворог.

6. Ворог використовує заборонену зброю. Під час Першої світової війни кожна з воюючих сторін звинувачувала іншу у застосуванні отруйного газу, хоча обидві протиборчі сторони використовували газ і проводили дослідження в цій галузі.

8. Нашу справу підтримують визнані інтелектуали. За твердженням Мореллі, після Першої світової війни інтелектуали переважно масово підтримували свій власний табір.

9. Наша справа свята. Так політичні рішення набувають біблійного характеру, а тому економічні проблеми відходять на другий план. Посилання на Бога робиться по-різному («На Бога уповаємо», «Боже, бережи королеву», «З нами Бог» тощо) і служить виправданню дій суверена.

10. Той, хто ставить під сумнів нашу пропаганду, допомагає ворогові і є зрадником. Тут Мореллі підкреслює небезпеку мислення у дусі "добре-погано". Яскрава ознака пропаганди у тому, що згідно з нею завжди є лише дві сторони: хороша та погана. І той, хто ставить під сумнів хоча б один із попередніх принципів — колаборант.

Ці принципи використовували лідери країн з початку ХХ століття. А що ви думаєте про ці принципи? Чи помічали ви їх і чи вважаєте їх точно сформульованими?

Джерела:
https://24tv.ua
https://m.allkharkov.ua
https://leopolis.news