💨 Навчальний рік добігає кінця, а отже — часу на справді важливі речі стає більше. Тож адмін №2 нарешті знайшов нагоду написати короткий відгук на нещодавно прочитану прозову версію «Пісні про Нібелунгів» Франца Фюмана, перекладену з німецької (Берлін, 1975) Миколою Настекою (Київ, «Веселка», 1989). 📖 Це видання може похвалитися також ілюстраціями українських художників Олександра Коваля та Михайла Жукова. Крім того, воно містить передмову — щоправда, не позбавлену присмаку радянщини. Через відсутність оригінального віршованого тексту німецькою не можу стверджувати, що передмова чи сам переклад щось спотворюють. 🍞 Приємною несподіванкою виявились віршовані вставки на початку кожного розділу в перекладі знаного в нашій спільноті Олександра Мокровольського. Загалом знайомство з цим сказанням було цікавим — насамперед з огляду на його значення у творчості професора Дж. Р. Р. Толкіна. Можливо, у недалекому майбутньому порівняю «Пісню про Нібелунгів» із «Легендою про Сіґурда і Ґудрун» Толкіна. Мушу зізнатися: після кількох років читання здебільшого наукової літератури було непросто звикнути до епічної гіперболізації — зокрема невгамовної щедрості правителів. Доводилося нагадувати собі, що маєш справу з жанром, якому притаманні свої особливості. Не можу сказати, що розчарований, однак очікував більшого розкриття становлення Сіґурда, а не лише його пізнього життя. Сподіваюся, що колись дійдуть руки й до віршованої версії цього давнього епосу. А чи доводилось вам читати «Пісню про Нібелунгів» або якісь схожі епоси?📜 Клуб дослідників Толкіна 📜