⬛️«Були без їжі та води. Відходили більша 30 км. пішки по багнюці та з пораненням»: історія захисника із Кам'янського Владиславу 25 років, він із Кам’янського. До початку повномасштабного вторгнення рф працював на металургійному комбінаті, а вже 25 лютого 2022 року пішов до ТЦК та став на захист України. Обрав службу в ДШВ з перших місяців опинився на передовій. Згодом виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту — від Соледара і Бахмута до Кремінної та Авдіївки, де працював оператором протитанкових ракетних комплексів.«Мій останній бій до поранення був на Покровському напрямку. Ми тримали позиції майже місяць без нормальної логістики — усе було зруйновано дронами. Нас постійно атакували: спочатку ударив дрон із протитанковим зарядом, потім ще вісім годин били FPV. Коли стемніло, ми змогли відійти. Далі — два з половиною дні без води і наказ виходити самостійно. Ми йшли понад 30 кілометрів під дощем і в багнюці. Уже майже на виході мене накрила вибухова хвиля від дрона — плече буквально розірвало, рука висіла. Побратими вправили суглоб просто в полі, і я ще пройшов вісім кілометрів до евакуації», — згадує Владислав. Після поранення Владислав переніс складну операцію: плечовий суглоб був повністю розірваний, лікарям довелося встановити штифти та фактично відновлювати його заново. Проте рухати рукою боєць не міг.Дуже хочу якнайшвидше повністю відновитися і повернутися на службу, бо ворог все ближче, — каже Владислав. Підписатися | Чат | Запропонувати новину