АНТАЙТЛД — # (2026)

Деякі гурти надсилають мені пресрелізи, деякі — ні. А Женя Тимчик замість цього зверстав концептуальний сайт у вигляді ресторанного меню. Кожен трек представлений як окрема позиція: аперитив, закуска, основна страва тощо. Це викликає не лише здивування, а й захоплення: люди настільки живуть своєю справою, що витрачають власні ресурси на створення такого формату подачі. Це однозначно +20 очок Ґрифіндору Антайтлду.

Якщо попередній «ІПІ» став свіжим подихом для сцени, але насамперед для тих, хто вже в темі, тобто металхедів, то деякі треки з майбутнього альбому # (так, він справді так називається) цілком заслуговують на ротацію на більш мейнстримних майданчиках. І я тут не про спрощення музики чи текстів, а про справжню хітовість.

Мало яка музика, яку я послухав на вихідних, потім цілий тиждень сидить у мене в голові. Прокидаюся й наспівую її, займаючись буденними справами. Вона постійно крутиться в голові, і мені від цього не огидно. А що це, як не хіт? Конкретизувати не буду. Краще послухаєте альбом і самі вирішите, про яку пісню я говорю.

У #, як на мене, все зроблено настільки добре й збалансовано, що альбом зайде і відданим тимчикохедам, і рандомним людям, які випадково почують цю музику на одній із радіостанцій.

Загалом, вважаю, що АНТАЙТЛД дуже влучно потрапили в міленіальську ЦА. Тут стільки відсилок та емоційних моментів, які по-справжньому зможуть відчути лише ті, хто прожив свої найкращі роки в 90х-10х. Ну, власне, я теж попався на цю ностальгію. І, напевно, саме через це відчуваю сильний зв’язок із гуртом. Наче це мої старі друзі, які співають спеціально для мене. І це при тому, що такі жанри музики я здебільшого оминаю. Якось так.

Я знатно поїв із цього меню, деякі позиції навіть замовив двічі, тож схуднення мені поки не загрожує. Тому можу сказати: у цього альбому немає жодного шансу не потрапити до топ-10 релізів року за версією Історії металу. А отже, це ще не кінець моєї рецензії.

❗️А поки хочу нагадати, що альбом вийде 23 жовтня на всіх платформах.