Якби після першого епізоду Ейфорії, мені сказали, що цей серіал закінчиться саме так, я б ніколи не повірив. Третій сезон дійсно здається дуже відірваним у всьому від перших двох. Спочатку мені здавалось, що це було зроблено з цілю продемонструвати, наскільки серйозним і драматичним було їхнє життя в школі, а відносно доросле з реальними проблемами навпаки виглядає комічним й абсурдрим. Але цей контраст так і не було обігнано до кінця, тож фінальні серії так і залишились висіти окремою історію з карікутурами на знайомих персонажів та багатьма новими, без яких легко можна було б обійтись. Здебільшого здається, що Сем Левінсон за ці чотири роки відкрив для себе Тарантіно та потужно надихнувся буквально всім, від візуального стилю до діалогів, у маестро. Дійсно Euphoria завжди виглядала на декілька голів вище за інші серіали, як технічно, так і наративно, останній сезон не виключення, а десь навіть перевершив оригінал. Але за цією всією філігранною кінематографічною мовою не до кінця зрозуміло, що він хотів сказати. Що всі винні в продажі наркотиків дітям? Що немає правильного способу інтерпретації Білблії? Що світ небезпечне вороже місце? Я чесно не знаю. Але я радий, що це закінчилось.