‼️ Далі буде багато спойлерів SeveranceНе буду довго тягнути: ми отримали ідеальний фінал неідеального сезону. Остання серія сама по собі може стати окремим фільмом, так вона вдала побудована структурно та драматургійно, й той мінливий катарсис, який відчувають головні герої в кінцевому стоп-кадрі (привіт французькому кінематографу) — він передається й глядачеві. Навіть якби серіал не продовжили на третій сезон, цього знання, що Марк С. і Хеллі Р. отримали ще 10 хвилин разом, достатньо. Відповіді на інші питання вже не так важливі, кори розумієш, що саме це було центральною темою другого сезону: емансипація внутрішняків, coming of age. Проте не те щоб було мало відповідей, серіал навпаки цього сезону намагався не плодити більше загадок, а зайнявся серйозним таким ворлдбілдінгом.Однак деяким речам приділили забагато уваги, як, наприклад, реінтеграції, яка буквально ні до чого не призвела, чи сайд-плот Ділана, який хоч і був милим, але просто підкреслював вже сказане, чи арка містера Мілчика, яка мала ніби привести його до зміни сторін. Можливо все це попереду, бо вочевидь наступний сезон буде присвячений страйку на розподіленому поверсі й боротьбі з Люмон назовні. А головна проблема саме цих десяти епізодів у том, що далеко не кожен з них є повноцінним твором, а швидше має функцію підвести до того самого гранд фіналу, відтягнути його, такий підхід працює при binge перегляді, але мені, який просинався кожної пʼятниці раніше, щоб подивитись нову серію перед роботою, не завжди було достатньо оповідання та руху історії вперед.Попри ці дрібниці це був один з найкращих досвідів щотижневому перегляду будь-якого серіалу, десь на рівні з фінальним сезоном Better Call Saul. Всі ці меми, теорії, аналізи, фанками — це такий єднальний фактор, завдяки якому Severance став більшим за життя. Мої фаворити: ORTBO, bittersweet кінець історії Ірвінґ та Берта, довгоочікуваний діалог Марка й Марка С., трагічна бексторі Джемми, і, звісно ж, неперевершений Трамелл Тілман. Тож побачимось за три роки!