Із вами знову #жовтневаполичка. Оповідання Джо Гілла позбавлені гепі-ендів, сповнені безнадії та туги. Картонні лабіринти, зловісні карнавальні маски, закорковані передсмертні віддихи, плащ зі старої ковдри – автор майстерно використовує весь цей реквізит для того, щоб перетворити своїх цілком звичайних героїв на божевільних безумців і лихих чародіїв.Хоча, у випадку конкретно «Чорного телефона» екранізація краще. Та раджу звернути увагу на «Плащ», «Батькову маску», «За власним бажанням». Спустошення, яке вони по собі залишають, – промовистий знак якості для жанру.Є тут і ретелінги й омажі: «Абрагамові хлопці» переосмислюють легенду про Ван Гелсінга, а «Ти почуєш спів сарани» розігрує «Перевтілення» Кафки на смітнику біля ядерного полігону. Трагічна історія надувного хлопчика з «Хлоп-Арт» – чудове щеплення від булінгу та шовінізму, попри дуже прозору метафору. Включила б це оповідання в шкільну програму.Загалом, дуже збалансована й гарно оформлена збірка. Повністю виправдані очікування 👏