ТВО Бойового Медика

Чергове фото для привернення увагиТут початок 🏦 Частина 1 Для роботи "плану навченості" потрібна була легалізація через вчену раду. Оскільки в армії все працює вертикально, горизонтально або ректально, цей процес був тільки на словах. Я не буду писати конспірологічні теорії, чому це не сталося, але що на рівні факультету, що на рівні академії нічого так і не відбулося, хоч ми й намагалися привертати увагу до нашої роботи через медійку та престижність курсів (все ж таки вдалося відкрити центр NAEMT, і військова академія поки є єдиним ВВНЗ, де таке є).Сам папір з програмою був оформлений і чекав свого часу, але чому не склалося — я не розумію, в обличчя так ніхто й не сказав.З часом друзі мені допомогли потрапити до робочої групи з військової медицини, якою керувала Ірина Верещук. Це стало ще одним шансом щось комусь донести та показати необхідність змін. У групі піднімалося дуже багато надважливих питань, більшість системних наказів з'явилися саме там, але, за моїми спостереженнями, вибір гострих питань періодично був рандомізований. Причому щось дійсно потребувало лобі Ірини Андріївни, а щось просто вирішувалося запитами по ланцюгу. На жаль, мій біль не став одним із гострих питань. У деяких дискусіях узяв участь — і знайте, шановні інструктори з тактичної медицини в навчальних ротах, саме я вам завадив підняти ваш тарифний розряд з 7 на 8 😈... бо вам потрібно платити 30к інструкторських, а хтось би відзвітував, що ви вже отримали підвищення ГЗ. На жаль, згодом РГ припинила свою роботу.Але це дало мені можливість познайомитися з відповідальними за підготовку з ДОЗу. Дякую певним людям, що дали мені напрямок, як ще можна поштурмувати з моїм зайобом. Сам ДОЗ не може вносити зміни в напрямок підготовки, бо на рівні МО є Департамент військової освіти та науки, а на рівні ГШ є ЦУВОН — Центральне управління військової освіти та науки. Так-от...Зміни до програм підготовки L-1A та L-1B, за якими навчаються курсанти у ВВНЗ, вносить саме ЦУВОН на підставі пропозицій від командувачів сил/військ. Пропозицію зробив, але сталося так само, як і з "планом навченості" — нічого.Всю цю двіжуху дуже добре підтримували "Повернись живим". Ви й так знаєте, що я вам вдячний, але особисто мій моральний стан тримався зокрема на спілкуванні з вами 😉Таким чином, два роки біганини та постукувань у закриті двері, відсутність інструкторських виплат, невизначеність ролі й місця інструкторів у ВВНЗ та хаотичність підготовки курсантів уже мене трохи дотиснули. Сказати, що я засмучений — ні, це великий досвід, цікавий шлях та стрес, що загартував. Але я не вмію просто тягнути лямку, тому, якщо не треба, то не треба 😑У наступній частині трошки розкажу, чому взагалі це потрібно зробити, що може на це ще вплинути та яких висновків за роки в академії я дійшов.ТВО Бойового Медика 🫡

🌯 для привернення увагиДумаю, що 4 місяці рефлексії достатньо, щоб закрити питання такмеду у військовій академії. Нудний і розмитий текст попереду. Але впевнений, що буде цікаво подивитись, як на такому, по суті, крихітному питанні працює майже все, що навколо нас. Тут не буде зрадойобства, до людей, згаданих у цьому тексті, теж не маю претензій: у деяких я вчився, а з деякими досі радий підтримувати зв'язки, але це точно про те, що треба визнавати — не склалось.Вже купу разів писав: такмед у ВВНЗ — це про закриття годин та фіктивне навчання. 30 годин, розкинутих на 1,5 року навчання, щоб зробити просто щось. Переважно це навчання не дає здобути курсанту навички, що входять до курсу БЗВП.І от тут давайте поступово.Частина 1. З самого початку керівництву факультету транслювалась ідея про нормальний такмед. Це не щось фантастичне, а просто розумний підхід, де курсант бойової спеціальності — майбутній взводний — знає, вміє та сформує вже у своєму підрозділі концепцію порядок надання допомоги.Інструкторське відділення при факультеті виявилось тимчасово найкращим рішенням для того, щоб зібрати людей, які здійснюватимуть підготовку, але далі академія продемонструє неспроможність його використовувати (про багато подібних неефективних дій я напишу окремо).Ідея підготовки зводилась до фінальних цілей: новостворений комвзводу мусив прийти до конкретних очікувань від свого підрозділу, бути реальним контролером підготовки в цьому напрямку, мати усвідомлення, хто такий його бойовий медик за об'ємом надання допомоги, і планувати евакуацію або знати, хто повинен її спланувати зі старших.Щоб сформувати очікування, контролювати підготовку та визначити, що твій БМ у взводі дійсно БМ, а не аферист — достатньо пройти три рівні підготовки: від ASM до CMC. Якщо з першими двома рівнями ще все складалось просто і десь можна було помахать бумажкой наказу про те, що офіцер мусить мати CLS, то з рівнем СМС, походу, так ніхто мене й не зрозумів. Пояснення про те, що це огляд на роботу або, як потім мені підказали це оформити по-воєнному, «Концепція застосування бойового медика», а не підготовка взводного на фах 878, щось не прокотили.Окремим позитивним впливом на курсантів став порядок занять. Не так багато занять проходять для них структурно, логічно і, в першу чергу, блоково. Якщо ви дивуєтесь, що українська вища освіта може бути неефективною — ви іноземець. Тому періодично ми пояснювали курсантам, чому наші занять саме такі, і це трошки вже перетворювалось на бесіди з методик викладання та того, як люди навчаються. А щоб вони так проходили, доводилось періодично сподіватись на лояльність керівництва та ретроградний меркурій.Для закриття питання з планування я розробив невеличку лекцію, як на прикладі кроків TLP вони не повинні забути про створення умов для евакуації, забезпечення своїх людей на ЛБЗ медициною, правильне застосування БМа на ЛБЗ та типи й підготовку кейсеваку, і трошки про комунікацію з начмедом.Цей весь потік був розкинутий на 3 роки навчання. Перший рік я усвідомлено знав, що їх будуть вчити «якось», але потім сподівався вирівняти ситуацію. Курси всіх рівнів із додатковими підтримуючими заходами в проміжках, щоб не забулось надбане, виглядали досить притомно. І цей весь масив було названо потужно — ПЛАН ПІДВИЩЕННЯ НАВЧЕНОСТІ…ТВО Бойового Медика 🫡

📍Адаптаційний курс у бригаді: важливість єдиного стандарту та роль інструкторської підготовки➖ За умови правильної організації адаптаційний курс — це потужний інструмент для інтеграції мобілізованих у підрозділ, ознайомлення з тактикою та зброєю, що використовується «тут і зараз». Начальник бойової підготовки може акумулювати потреби на основі досвіду комбатів та впроваджувати їх у навчання новоприбулих. Усе це працює, крім такмеду. Бо такмед часто зводиться до формального «мотати», «накладати турнікет», «робити марч». Оскільки командири переважно самі не знають такмеду, у них немає досвіду, який варто було б аналізувати та впроваджувати. Відповідно, немає і запиту на зміни до кращого. Виявляється, люди ротами можуть виходити на позиції із запакованими в плівку турнікетами та без пілпаків.➖ Адаптаційний курс — це логічне продовження БЗВП, і ці два етапи мають бути синхронізовані. У межах такмеду цей час варто використати для освоєння засобів, яких не було на БЗВП, але які є в підрозділі: інші типи турнікетів, ноші, роботі з бойовими машинами. Також важливо робити акцент на актуальних причинах смертності. Наприклад, із настанням холодів переохолодження стає головним убивцею поранених, навіть за умови контрольованої масивної кровотечі. Можливо цей час використовувати для відпрацювання навичок збереження кінцівок та доукомплектування аптечок. Але, на жаль, зворотний зв’язок із лінією бойового зіткнення поки що слабкий.➖ Також під час курсу стикаються два інструкторські світи: той, що був на БЗВП, і той, що в бригаді. Якщо інструктори з тактики чи вогневої ще можуть дозволити собі окремий котел де будуть сратись, то в медицині вибір простий: або ми приймаємо західну систему (єдина термінологія, спільні рекомендації, одна база знань), або повертаємося до «колеса», а там і до джгута Есмарха недалеко. Курсанти часто не розуміють, що відбувається, коли один інструктор чітко розбиває надання допомоги на етапи, а інший — ні. Щоб створити єдиний логічний ланцюг і забезпечити якісний зворотний зв’язок, потрібні усі ці перевіряючі та комісії, які справді розуміються на підготовці.➖ Позитивним моментом для мене став вплив інструкторських курсів на колег. Чітко вирізняється структура викладання у тих, хто пройшов підготовку (наприклад, КІБР), порівняно з відсутністю системи у тих, хто призначений силоміць на посаду. І загальний заклик до інструкторів, які постійно «мотивують» курсантів фразою «ви всі здохнете»: ви ще не задовбалися?

Черговий звіт у всесвіт, маленьке нагадування собі, оточенню. Вже розпочався новий навчальний рік і треба підсумувати минулий. Звісно, емоційно позитивним було те, що за ініціативою інструкторів факультету ДШВ та МП Військова академія 🥶 стала тренінговим центром NAEMT, потихеньку ми сертифікуємо інструкторів та викладачів академії і здобуваємо старий/новий досвід проведення курсів бойового медика. Тепер можу за чашкою чаю розповідати, що ми перший й поки єдиний ВВНЗ з таким статусом 😬 Нереально вдячний за це всім причетним, за кожну пораду та підказки.Для того, щоб розвивати центр почали співпрацювати з дружніми підрозділами й перший курс СМС ми прочитали для медиків 39 бригади, дякую побратимам, що витримали всі наші косяки дали конструктивний зворотний зв'язок й поділились досвідом. Далі буде..Але, на мій погляд, найголовніші досягнення - рівень підготовки курсантів, я дуже радий, що на даний момент в нас є два курси майбутніх офіцерів, які опанували CLS. Не менш важливим є допомога від благодійних фондів, Катя, Іра, Оксана, Люда, Анастасія, Матвій, Богдан, саме ви, ваше бажання допомогти, ваша гнучкість й довіра дозволяють мати необхідний рівень підготовки для наших курсантівІнструктори й так знають, що вони молодці, тому цього досить)) Ціную, що досі не опускаєте руки Це не означає, що все добре й що немає труднощів, хоч з під кожного куща розповідають про важливість такмеду, поки що система вищої військової освіти щільно тримає шторку ілюмінатора закритою й не бачить палаючого крила, в найближчому майбутньому спробуєм її привідкритиПоки що пауза, комусь треба на навчання комусь на отримання досвіду

Короче, звісно пости цього каналу моя хвора фантазія і не на що не претендую, я не хотів особливо висловлютись за ситуацію з ДОЗом, бо і так багато хто пише і каже що їхнє переформатування це шляпа і зняття Оксани Сухорукової це майже новий етап занепаду такмеду.В мене є купа питань до ДОЗу, до того що вони роблять і як це реально впливає на сьогодення, особливо як це впливає на рішення проблем з такмедом у ВВНЗ до якого я дотичний. Але чому втрата Сухорукової це дійсно програш на довгій дистанції. Ми втрачаємо команду яка була в комунікації з усіма основними гравцями хто розвиває такмед, в них було бачення і рішення поступової побудови його в Україні, чи своєчасні всі ці накази які були створенні нещодавно - ні, але їх потрібно було зробити, бо КМС не спромігся цього зробити ще з часів АТО/ООС і цю роботу хтось повинен був розпочати. ДОЗ робив речі які потрібно було розпочати 10 років тому, але це ніхто не робив. По-друге, я впевнений, команда ДОЗу має єдину позицію - позиція необхідності розвивати такмед в Україні на рівні держави, а не окремих начмедів або НЦ. Лист про те що всі хочуть піти після переформатування тому доказ. На відміну від КМС або будь якої бойової підготовки різних родів військ де точно немає єдиної позиції щодо змін, інакше б вони вже відбулися. Коли прийде новий очільник, всі ми виграємо якщо справи та наміри, які ДОЗ декларує, продовжать. Бо як відомо «класна людина - не професія».ТВО Бойового Медика 🫡

Міркування інструктора щодо стандарту підготовки на рівень для всіх військовослужбовців та стрільців-санітарів, який створив Департамент охорони здоров'я МО. Тривалість підготовкиВ першу чергу, це відсутність термінів підготовки, це насправді типова історія яка прописується в стандарті, звісно інші документи можуть її теж описувати і стандарт домедичної допомоги написан в першу чергу для БЗВП, який має чіткі години, але як щодо стрільця-санітара? Залучення інших осіб до викладання (в окремих випадках)Є два непростих моменти. 1. Залучення інших інструкторів не з тактичної медицини, які можуть і дуже часто трактують по своєму цей весь марч і можуть виходити за межі визначеного стандарту, оскільки навчання вони пройшли "інше"2. Залучення людей не інструкторів. Проблема раз - читай пункт перший. Проблема два - вони просто можуть бути не методистами і не в змозі провести заняття . Проблема три - несправедливість, оскільки медичний персонал умовного НЦ або штатні БМи не є інструкторами вони й не будуть отримувати ніяких доплат за непрофільну діяльність, що буде тільки загострювати всі вище перераховані проблеми і створювати додаткові.Навчальні точкиОсобисто я ненавиджу цей тип навчання, по-перше, він вважається самим неефективним, по-друге, якщо вони не мають конкретних часових проміжків, тобто погано сплановані ти не можеш обрати одну тему для нарощування навченості. По-третє, інформаційне перенавантаження ніхто не скасовував (там стріляють тут пневмоторакс).Маневрування під час навчального процесу У стандарті підготовки може бути певне відхилення, наприклад для фокуса на чомусь, бо НЦ може вчити різні роди військ. Тут цього не бачу і далі поясню на прикладі навичок стандарту, чого це було б потрібно.ПРО НАВИЧКИ У КОЖНОМУ РІВНІВ цілому це все ТССС рівні ASM та CLS, це плюс, але є питання до деяких навичок. РЕАЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ. НЕ СТЬОБ "Підзавдання 5.10 Знати правила використання імпровізованого турнікета для зупинки кровотечі з кінцівок" - Хто цей диявол, з яким ДОЗ не домовився? Прохідність дихальних шляхів. Ще в робочій групі ми підіймали питання висування нижньої щелепи, я був проти, бо ця навичка потребує спеціального обладнання, яке є дороговартісним та все ж таки знань про кістки черепа. Якщо хтось скаже що обладнання купимо-знайдемо. Краще відправте це в ШТМ. На рівні ASM\CLS це недоцільно у воєнний час, коли питання кількості переважає якість, краще фокусуватися на важливіших темах. Під цю ж тезу я кидаю оцінку травми хребта та застосування дихального мішка. І щоб не фокусуватися на цих темах, потрібен певний маневр у зміні програми на містах.Ще одне питання. Що таке 5.16 "Вміти зупиняти вузлові кровотечіімпровізованим тиснучим елементом". Це дорівнює створенню імпровізованого вузлового турнікету? Тоді якщо так, чому це так само не прописати? Також є питання стосовно конверсії турнікету, якщо окремим підзавданням пишуть накладання другого tq, якщо перший не працює, чому б окремо не прописати підзавдання ЗНАТИ показання та протипоказання до конверсії?І питання у всесвіт, коли буде ВОС стрільця-санітара?ТВО Бойового Медика 🫡

ЩО Ж ЦИМ РОБИТИ? Ч2Виконання програми L1-A лежить на плечах планувальників, відповідно блокове викладання курсу можливо через усвідомлене ставлення до викладання курсу на рівні управління ВВНЗ та управлінь факультетів.Підтримання навченості впродовж наступних 3 років це виклик для викладачів та інструкторів без додаткової програми навчання, без наказово затвердженої програми на рівні всього ВВНЗ неможливо підтримати курсанта на рівні CLS, і це не мусить бути заняття по пів години, це мусять бути контролі різного характеру від тестів до симуляційних відпрацювань з тактичними завданнями, повторного проходження курсів. В ідеальному світі майбутні командири саме бойових підрозділів мусять опанувати рівень бойового медика, цієї стратегії дотримується АЗОВ, але я наголошую, УСЮДИ не так як в Азові. І все це мусить бути забезпечено затвердженими годинами підготовки, інакше це має сумнівний результат.Робота з викладацьким складом, підтримка бойового досвіду є важливим компонентом профпридатності для викладачів та інструкторів, але однозначно це мусить бути тонкий ручний процес контролю, який мусить враховувати, щоб вашого інструктора не зхантили до відрядженого підрозділу або він не залишився на полі бою.Грошове забезпечення теж є проблемою, яка спонукає повертатися до бойових підрозділів або переходу в навчальні центри, бо ВВНЗ не отримають додаткові виплати, як інструктори у НЦ.Збільшення штату інструкторів. Служба у ВВНЗ є досить престижною для інструкторів та викладачів через один ключовий фактор - особовий склад, курсант - це ідеальний військовослужбовець, кращого ви просто не знайдете і коли спеціалісти передають знання та навички, вони бачать опанування курсантом матеріалу, більшої насолоди просто немає. Тому враховуючи це та вище зазначені фактори ВВНЗ має стати конкурентним закладом для служби.Всі роки війни ми знаходимось на шляху реформ, які загально можна характеризувати як "стій тут, іди сюда", поки ми намагаємось створити картинку, тільки сталі процеси будуть рухати цей весь піздецьТВО Бойового Медика 🫡

Ч.2 CASEVAC"Стандартні оперативні процедури", напевно кожен інструктор з будь-чого їх згадує, але одна справа про них говорити, інша впроваджувати у підрозділі. СОПи для кейсеваку не є вийнятком, їхнє створення та підтримка на рівні підрозділу в першу чергу вплинуть як довго проживе ваш кейс, та чи виконає він завдання.Для допомоги в побудові цих СОПів звернемося до Армійської технічної публікації ATP 4-02.13 CASUALTY EVACUATION JUNE 2021 чек-лист який пропонує нам ця книжка ставить важливі питання.На власних прикладах продемонструю вплив деяких питань:1. Чи пропрацювали наземні екіпажі CASEVAC пересування маршрутами евакуації?Явно недостатньо пояснювати маршрут водіям тільки по картах, більш досвідчений екіпаж мусить катати молодих з собою деякий час, бути з ними на маршруті ще декілька поїздок, або це призведе до блукання та/або пересування вже замінованими дорогами. Важливо, і В ДЕНЬ і В НОЧІ.Коли кейсевак просто не виїхав на маршрут вночі через "ніхуя не відно", відсутність цього СОПу, в нашому випадку, коштувала хлопцю ноги по яйця, бо за 7 годин в посадці ніхто не замінив турнікет.Дійсно, ніч була тотально темної, без місяця, хмарність. Я НЕ Є СПЕЦІАЛІСТОМ З ПНБ, але хіба ІЧ-підсвітка не забезпечить видимість в таких умовах? Але знаю одне, в нічних умовах ніхто навіть не тренувався їздити, інакше таких би доповідей не було.2. Як маркуються транспортні засоби CASEVAC? На випадок коли ваша ББМка раптово стає кейсеваком, варто придумати якусь хрінь-індикатор, що швидко робить ваш транспорт відмінним від інших машин. Зв'язку може просто не бути.Якось очікуючи на точці перехопленні Мастіфа з пораненими, ми зупинили 2-3 інших і кожен з них говорив що поранені у наступній машині, в підсумку Мастіф з пораненими просто промчав біля нас, довелось доганяти.3. Чи було отримано та перевірено обладнання для евакуації ( ноші, паски для нош і т.д.)?Моя улюблена найтупіша ситуація, це коли ти передаєш пораненого на наступний етап з ношами, але тобі одразу їх не віддають і тепер ти маєш новий головний біль, а достатньо було просто покласти запасні ноші одразу в машину і віддавати групі. Групі виносу потрібно було дотягнути 200 до ПЗП і далі на евак, враховуючи що були одні скедко і це було найкраще рішення спокійно їх віддав, звісно їх навіть не привезли назад, потім ми мали постійно проблеми з ношами, бо на самих позиціях їх могли десь загубити, хлопці бігали до нас брати хоч якісь.ТВО Бойового Медика 🫡

Ну що ж, пройшов вже місяць як я у відрядженні до одного з підрозділів морської піхоти і треба провести невеличкий аналіз того що бачиш, особливо що знаходиться на самому першому рівні, рівні отримання пізди. Сьогодні хочу почати тільки з того, до якої першої думки я прийшов після виходу з лінії зіткнення.Всі ці двіжухи такмедів, канали, тіктоки, професійні, не професійні, популістські, просто самозванців, які там щось все зʼясовують, розвиваються проводять тренінги в вакууме по переливанню крові. Це все така хуєта, бо звичайна піхота ДОСІ володіє тільки турнікетом, не тому що люди якісь не такі, а тому, що піхоту труть, тому що БЗВП це просто розчарування, один день на такмед у вигляді так званих навчальних точок - профанація.Коли я сам починаю вгризатися в якісь теми, щось там читати, розраховуючи підвищити якість допомоги, це просто немає сенсу, бо поки група донесе до пункта збору пораненого, він або виживе і без тебе (не кажу за інвалідизацію) або не виживе і з тобою, бо евакуація 12-48 годин.І це все просто вириває тебе з твоє бульбашки. В якій начебто ми такі ахуєнні лупашим стіну і тдТому поступово, я буду змінювати формат каналу, так, я буду зайобувати якимись лонгрідами з дослідженнями, але основа основ це буде інформація про максимально необхідні речі, і прискіпливість до деталей.Для того щоб побудувати більш довірливу комунікацію з вами, я якось все ж таки представлюсь, хоча багацько кількість людей тут стопудов мене бачила вживу, але обличчя не буде, бо я стрьомний.Розповім де служу і що роблю, буду готовий допомагати вам і з подякою прийму допомогу від вас. Хоч і вийшли ми ну дуже на тонєньком, морально психологічний стан як у хлопця на відео. 🔈🔈П.С. Ногу вдалося врятувати.ТВО Бойового Медика 🫡