Останнім часом маю везіння на дуже дивні книжки (наче не ти сама їх обираєш, Женя😅), одною з них стала «Бомжі Донбасу» Олексій ЧупаІсторія розповідає про україномовних макіївських безхатченків, які знаходять книгу з альтернативною історію, яка існувала тисячу років тому.На початку було нудно, якраз перші три розділи це по суті і є ця альтернативна історія у вигляді рукопису, де розповідається про те, як люди жили за своїми правилами і подолати ці розділи, чесно скажу, було складненько. Але далі ми знайомимось з нашими героями-безхатьками — Малевичем, Кубіком, Славком і Сєрим.Доволі цікаво було дізнаватись про їх життя, про те як вони опинились на вулиці і як зустріли один одного. Дуже цікавий момент також, що всі в Макіївці, де відбуваються події — говорять російською, і тільки чотири безхатька спілкуються виключно українською. Автор нам наче передає цим сенси, які кожен може відокремити для себе.Також, цікавий момент з цією книгою — історією України, але увесь час здавалось, що це ну трошки дурка, знаєте 😅 наче і розумію, що це не 100% реалізм, але сприймати складно. Тож, в процесі читання майже вся книга була для мене на трієчку, через сюр того, що відбувалосьАле фінальний плоттвіст вирівняв цей момент і я все ж таки вирішила поставити ⭐️⭐️⭐️⭐️Тож загалом, рекомендую, приємно було прочитати про Макіївку, хоч і трохи альтернативну, де я провела багато часу в шкільні і студентські роки🫠