Перелом у війніРосійські лідери громадської думки дедалі частіше виявляють кардинальні зрушення у власному уявленні про війну. Якщо раніше поразка України тим чи іншим шляхом здавалася їм неминучою, детермінованою, а поразка національної еліти — неможливою, то зараз усе перевернулося з ніг на голову.Причому вітер змін відчули навіть такі медійники, яких заведено відносити до числа махрових яструбів, охоронців.Ключовим фактором такого розвороту стали українські атаки з використанням далекобійних ракет і дронів по російській території. Такі атаки можуть призвести до «кризи ППО», колапсу оборони неба, що обговорюється та визнається навіть у найбільш радикальних медійних колах РФ.Уникнути кризи, завдаючи ударів виключно по українських цілях, неможливо, оскільки дрони виробляються в ЄС, звідки потім постачаються Україні.Хоча ще нещодавно не лише в російському середовищі, але часто навіть і в українському панувала думка про те, що ЄС не здатний на прискорену мілітаризацію, нібито тому, що європейці звикли до безтурботного способу життя. Хибне уявлення про «приспання войовничих настроїв» забезпеченим життям відоме ще з часів Стародавнього Риму й відтоді багато разів було спростоване.Саме життя сьогодні вкотре доводить, що суспільства еволюціонують і пристосовуються до нових обставин.У Європі, наприклад, лише за 4 роки було розгорнуто масштабне виробництво дронів, яке вже перевершує сили російської ППО, а отже, і сили російської промисловості (йдеться про певну її частину, що займається виробництвом зенітних гармат, ракет тощо), хоча вона стабільно випускала продукцію у відносно великих обсягах. При цьому з 2022 року темп її зростання стрімко збільшується.Крім того, потенціал російської промисловості, які б маніпуляції з цифрами не проводили, як би не переводили ВВП у ВВП за ПКС, поступається європейському. Хоча це складніше питання, і диспропорція в купівельній спроможності валют справді ускладнює інтерпретацію економічних даних.У кінцевому підсумку усвідомлення перелому приводить російське експертне середовище до роздоріжжя тимчасових рішень та ескалації. Тимчасові рішення передбачають: відмову від відповіді, що призведе до прориву системи ППО до кінця року, або підписання компромісної угоди, що рівнозначне поразці й неминуче призведе до посилення України в період інтербелуму. Заходи ескалації можуть включати: атаки по країнах Балтії та інших країнах, звідки запускаються українські дрони (запуски звідти скорочують дистанцію підльоту); знищення європейських військових виробництв, що обслуговують ЗСУ.Справді, Європа бере участь у війні, і ця участь стає дедалі значнішою, що лише зайвий раз нагадує про характер війни, адже Росія за своєю спиною має Китай. Який, утім, викручує Москві руки аналогічно до того, як це робить Вашингтон щодо Брюсселя.Але Росія за весь період війни лише обмежувалася боязкими вираженнями своєї крайньої стурбованості, коли справа доходила до ескалації з боку Європи та США: операція «Павутина», удар по аеродрому Енгельс, вибух «Північного потоку», удар по Красній площі, запуск безпілотників із території країн ЄС тощо.І, судячи з того, як старанно російська еліта чіпляється за так званий примарний «дух Анкориджа», очікувати відповідної відповіді не варто. Двоїста природа російської еліти, яка, з одного боку, незадоволена тією роллю, яку їй відводить Захід, а з іншого — залежить від європейського ринку збуту та західних технологій, послідовно проявляється в кожному новому витку ескалації з дедалі більшим сюрреалізмом. Ця ж сама риса й стримує Москву від радикальної військової відповіді, змушує її викручуватися в спробах всидіти на двох стільцях (цю політику навіть можна назвати на честь Анкориджа) так, щоб і американським, і китайським інтересам не суперечити.Поки російське керівництво перебуває в цій «ілюзії Ердогана», воно приречене бути безхребетною політичною субстанцією. Поки російське керівництво перебуває в цій ілюзії, воно не піде шляхом ескалації.