Після кризи 2008–2009 років американський фондовий ринок опинився вбудованим у специфічну фінансову конструкцію, де головним покупцем акцій стали вже не домогосподарства й не іноземний капітал, а самі корпорації. Саме корпоративний сектор перетворився на системоутворюючий механізм підтримки капіталізації через зворотний викуп власних акцій.З початку 2009 року чистий байбек у США — тобто обсяг зворотного викупу за вирахуванням IPO та SPO — досяг 5,67 трлн доларів. Для порівняння: населення США безпосередньо та через інвестиційні фонди придбало акцій на 6,45 трлн доларів, нерезиденти — лише на 1,3 трлн, тоді як усі інші інституційні структури, включаючи пенсійні та страхові фонди, сукупно виступили чистими продавцями приблизно на 4,7 трлн доларів.Таким чином, американський ринок останніх п’ятнадцяти років значною мірою підтримувався внутрішньою корпоративною емісією боргу, перетвореною на механізм штучної підтримки капіталізації та прибутку на акцію.У 2025 році ця конструкція почала демонструвати внутрішні суперечності. За розрахунками на основі даних ФРС США (звіт Z1), чистий байбек за перші дев’ять місяців 2025 року склав лише 244 млрд доларів проти 371 млрд роком раніше, 314 млрд у 2023 та 427 млрд у 2022. Попри подальше зростання ринку, інтенсивність корпоративної підтримки помітно знизилася.Ще показовішою є динаміка поведінки домогосподарств. Населення та пов’язані з ним інвестиційні посередники придбали акцій лише на 254 млрд доларів за 9 місяців 2025 року проти 895 млрд у 2024 році. Більше того, починаючи з квітня 2025 року чисті покупки населення фактично обнулилися. Іншими словами, рекордне дев’ятимісячне зростання американського ринку відбувалося практично без участі фізичних осіб і одночасно на тлі послаблення корпоративних байбеків.Основним компенсуючим фактором стали іноземні інвестори. Нерезиденти різко збільшили покупки американських акцій: 455 млрд доларів за 9 місяців 2025 року проти 72 млрд у 2024 та лише 21 млрд у 2022. Розворот відбувся приблизно з середини 2024 року, після чого іноземний капітал став одним із ключових джерел підтримки ринку.Водночас інші резидентні інститути США — пенсійні фонди, страхові структури, банки та частина бізнесу — зберігали статус чистих продавців, хоча масштаби розпродажів суттєво скоротилися. Уперше за десятиліття у 2025 році ця група навіть вийшла в слабопозитивну зону покупок.Однак центральне питання полягає не в тому, хто купує акції, а в тому, за рахунок чого самі корпорації фінансують байбеки.Формально американські компанії стверджують, що зворотний викуп і дивіденди забезпечуються вільним грошовим потоком. Але макрофінансова статистика демонструє значно складнішу картину. З 2009 року сукупний приріст корпоративного боргу склав 7,15 трлн доларів — величину, майже тотожну масштабам чистих байбеків. Особливо показовою є динаміка облігаційного боргу: він зріс на 5,1 трлн доларів, практично синхронно з обсягами зворотних викупів. Кореляція між цими кривими зберігається вже 15–20 років.Інакше кажучи, значна частина корпоративної акціонерної політики фактично спиралася не на органічне зростання прибутку, а на боргове фінансування. Компанії позичали кошти на борговому ринку та спрямовували їх на викуп власних акцій, підтримуючи тим самим ринкову капіталізацію, EPS і котирування.У цьому полягає одна з фундаментальних особливостей сучасної американської фінансової моделі: борговий ринок став джерелом не стільки виробничого розширення, скільки фінансової інженерії. Якщо подумки виключити байбеки з корпоративної політики останніх двох десятиліть, значна частина накопиченого боргу просто не знадобилася б. Це могло б суттєво послабити боргове навантаження корпоративного сектору.Станом на 3 квартал 2025 року сукупний непогашений корпоративний борг нефінансових компаній США досяг 8,72 трлн доларів в облігаціях і 5,68 трлн у банківських кредитах.