Три стратегічні цілі Путіна в Європі: бачення The Economist.Маніпуляційні штампи та агітаційна біполярщинаЦе бачення суперечливе, тому наодинці з ним читачів я не залишу.Російські кібератаки, диверсії проти підводної інфраструктури в Балтійському морі (інтернет-кабелі) — що це?Журнал відповідає, що це кампанія проти НАТО, яка сама по собі не є приводом до війни.Нібито це стратегічна мета — дестабілізувати альянс.Але виникає закономірне питання — яка тоді кінцева мета всіх цих операцій, якщо не підготовка до воєнних дій?Якщо проводити аналогії, то The Economist стверджує, що РФ заряджає рушницю, але стріляти не буде.У книзі ж «2034» Джеймса Ставридіса, колишнього Головнокомандувача об’єднаними силами НАТО в Європі, велика війна на Старому континенті починається саме з кібератак і диверсій проти кабелів на дні європейських морів.Іншими словами, зараз виглядає так, що метафорична рушниця — це рушниця Чехова, яка обов’язково вистрілить.Це поточний тренд. Звісно, за кілька років усе може кардинально змінитися.Журнал же в будь-якому разі заперечує можливість нападу Росії — через її слабкість, яку він не раз підкреслює.Виходить, що Росія, з одного боку, безпечний паперовий тигр, а з іншого — загроза європейській демократії, відбити яку можна лише у співпраці зі Штатами.Що ж це за паперовий тигр, якому можуть протистояти тількі США та Європа разом?Далі слідкуймо за думкою: The Economist пише, мовляв, «усе це (диверсії, втручання у вибори) — дешеві спроби Путіна розбити єдність альянсу».Під єдністю розуміється єдність Європи та США.Тут починаються жахливі логічні суперечності.The Economist пише, що Кремль намагається підірвати статтю 5 альянсу та роз’єднати Штати з ЄС.І тут необхідно зазначити, що США підтримують і підтримуватимуть ЄС у разі відкриття фронту з Росією, але пріоритет Вашингтона — Тихоокеанський регіон.Пріоритет Європи — сама Європа. Тому про стратегічну єдність із США вже не може бути й мови.А що до дешевих спроб — журнал визнає, що якщо припустити нестабільність американської підтримки, то стаття 5 статуту НАТО втрачає сенс.Найпримітніше, що різниця стратегічних пріоритетів — це і є фактична деактивація статті 5.Тобто сенсу в колективній обороні вже немає — щоб дійти до такого висновку, залишається лише визнати факт різних пріоритетів у США та Євросоюзу.Іншими словами, дешевим операціям Путіна Європа нічого не може протиставити. Це виходить з логіки оригінального тексту.Хоча журнал охоче підкреслює слабкість Росії та економічну перевагу Європи.Наступний логічний висновок у такій парадигмі був би таким: «Європа ще слабша», але його не послідувало.В реальності ж, лише результат прямого протистояння покаже, яка сторона має кількісні та якісні переваги.Навіть якщо зараз сторони не готові, під тиском обʼєктивної реальності їх економіка та державний апарат буде трансформуватися під військові задачі.Реальний баланс сил, який до того ж буде визначатися загальним балансом між китайським та американським блоком, ще невідомий.Журнал ж поспішає й оцінює ситуацію в статиці. Хоча до 2031, року потенційної російсько-європейської війни, ще 6 років - це достатній для кардинальних змін час.Стаття ж намагається розглядати реальні проблеми, але лише для того, щоб пропагувати усталені штампи — російської агресії та російської слабкості.Виходить шизофренічний дуалізм, де паперовий тигр несе загрозу всьому західному світу.Так виходить тому, що стаття не аналітична, а чисто агітаційна.Агітація не потребує логіки — лише гасел.Закликаю читати такі тексти тільки з олівцем у руках або не читати взагалі.🌟 EconomichnijVisnik