Перевиробництво, зростання боргів і криза нерухомості — все про КитайКолись давно я описував, в серії з 4х текстів, китайську кризу. Зводячи до суті те невелике дослідження: на тлі демографічного буму та припливу західних інвестицій зростала економіка Китаю, особливо бурхливо будівельний сектор, разом із боргами. При нинішньому уповільненні зростання і падінні прибутку, а також продовженні масової забудови, 25% ВВП КНР, а саме стільки важить будівельний сектор, ризикує впасти в рецесію і потягнути за собою всю економіку.Основною причиною накопичення боргів стало те, що доходи населення зростали меншими темпами, ніж нові квартали.Тож в цьому тексті ми розберемо борг Китаю та темпи його зростання.За останні 5 років державний борг Китаю до ВВП зріс більш ніж на 158% і на 283% з 2008 року.Китайський держборг (борг до ВВП): 28% у 2008 році, 36% у 2013 році, 53% у 2017 році, 50% у 2019 році і ось вже 79,4% ВВП.Саме після 2008 року відбувається різкий стрибок зростання держборгу, коли китайська партійна номенклатура почала спроби стимулювання економічного зростання, яке знижувалося із року в рік за деякими винятками.Я вже писав, що криза 2008 року є передвісником і фактичним початком деглобалізації, скорочення світової торгівлі та інвестицій, від чого сильно постраждав Китай.Для підтримки економіки уряд вдався до нарощування боргу шляхом розміщення облігацій, який мав подвійну функцію — забезпечення вливань в економіку та підтримку фінансового сектору через ринки капіталу. Так, основними власниками боргу місцевої влади є китайські банки — 80%, нефінансовий сектор 10% і всього 10% нерезиденти, тобто 90% — це внутрішній борг.Борг місцевої влади має частку в 34% від загального державного боргу.Найбільші власники державного боргу (консолідований державний борг) Китаю: нерезиденти — 25%, Центральний банк Китаю — 30%, китайські банки — 25% і нефінансовий сектор КНР — 20%, 3/4 боргу належить внутрішнім інвесторам.Тобто, випуском облігацій влада намагалася вбити двох зайців: і платити відсотки власникам боргу, і фінансувати програми стимулювання одночасно. Так, банки отримують гроші для кредитування, а уряд кошти для фінансування проектів.Але все ж таки, вбити двох зайців одним пострілом не вийшло: фіскальний важіль, нарощування державного боргу та заходи щодо стимулювання економіки не можуть врятувати Китай від дефляційної спіралі та уповільнення темпів зростання на тлі перевиробництва та скорочення світової торгівлі.Жоден фінансовий важіль не може врятувати від ринкової циклічності. Тенденція до протекціонізму з 2008 року тільки набирає обертів. Нова торгова війна неминуче призведе до стагнації економіки з великими ризиками для подальшого розвитку на тлі скорочення населення.Економічна міць Китаю будується на вільній торгівлі та великих обсягах експорту. Торговельні війни та тарифи и безпосередньо збоку США відріжуть Китай від великого ринку збуту. За рахунок експортних надходжень Китай фінансує свої незліченні проєкти, в т.ч. по врятуванню крупних компаній від боргового ярма, в яке вони потрапили.Торгові війни відріжуть і значні експортні надходження.🌟 EconomichnijVisnik