Продовження цікавої справи, про яку вам розповідала раніше, де апеляційний суд після вказівок Верховного, витребував штатні розписи від роботодавця, вияваив 50 вакантних посад, і змінив своє рішення, скасувавши наказ про звільнення за скороченням.Нагадаю, Постановою Верховного Суду від 15.01.2025 року по справі №453/94/23, суд зробив висновок щодо складених кадрові документи роботодавцем при звільненні, який є зацікавленою стороною.  Суд вказав, що відхиляючи вказаний довід позивача та вказуючи, що на підприємстві за вказаний період не було наявних вакантних посад, які могли б бути запропоновані  ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції постався лише на інформаційну довідку  АТ «Укртранснафта», тобто доказ, який не є офіційним документом, а виготовляється відповідачем та залежить виключно від нього.  Вказуючи, що позивач не спростував вказану довідку відповідача, суд апеляційної інстанції не вказав, як звільнений працівник може надати докази, а саме документи АТ «Укртранснафта». Верховний суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.В Постанові Львівського апеляційного суду від 12.06.2025 року вказано, що на виконання вказівок Верховного Суду судом апеляційної інстанції згідно ухвали від 24 квітня 2025 року витребувано в АТ «Укртранснафта» штатні розписи підприємства за період з дати попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день його звільнення (28 лютого 2020 року).З аналізу штатних розписів АТ «Укратранснафта» та пояснень його представника ОСОБА_7 встановлено, що на дату попередження ОСОБА_8 про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день його звільнення (28 лютого 2020 року) вакантними було понад 50 посад. Однак такі посади не були запропоновані ОСОБА_1 , натомість відбулося суміщення професій (посад). Тому суд прийшов до висновку, що звільнення за скороченням відбулось з порушенням.ПРОТЕ!!!!Суд відмови у задоволенні позову, оскільки працівником пропущено строк звернення до суду!Право на звернення до суду з цим позовом виникло в ОСОБА_1 01 березня 2020 року, проте з позовом він звернувся 17 січня 2023 року, тобто з пропуском установленого частиною першою статті 233 КЗпП України строку.Для поновлення строку звернення до суду Позивач посилається на ті обставини, що протягом тривалого періоду, після його звільнення, а саме з 28 лютого 2020 року він часто хворів, його стан здоров`я погіршився, тому повинен був значний час проходити певне лікування та реабілітацію у медичних закладах, що підтверджується відповідними виписками із медичної карти. наведені позивачем причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними, оскільки ОСОБА_1 був звільнений з роботи 28 лютого 2020 року, про отримання наказу особисто розписався. Згідно запису в трудовій книжці позивача, 02 квітня 2020 року (через місяць після звільнення) він звернувся в Сколівський відділ соціального захисту населення, де йому було призначено виплату допомоги по безробіттю.Суд не бере до уваги Виписки з медичних карт амбулаторного хворого, на які посилається позивач, оскільки перебування ОСОБА_1 на лікуванні упродовж практично трьох останніх років носили тимчасовий і короткостроковий характер. Оскільки позивач протягом березня-травня 2020 року не хворів (стаціонарно лікування не проходив), то у встановлений законом місячний термін міг оскаржити своє звільнення з роботи.Крім того, встановлено, що позивач протягом трьох років постійно звертався до відповідача з листами та скаргами, вів переписку про поновлення його трудових прав, отже мав можливість у встановлений законом строк, звернутися з позовом про поновлення на роботі.