Сили ТрО “Схід”

💬 “Звання є, діватися нікуди,” – промовив сержант на позивний “Дядя”. Так він став командиром відділення у лютому 2022 році. Та доводилося бувати і бойовим медиком, і кулеметником. Того вимагали обставини.🔥"Побував у всіх спекотних точках, де перебувала моя рота та батальйон. В тому гарячому 2023 році, після чергового поранення, після ВЛК і групи, мене зарахували в обмежено придатні. Після чого мене забрали на КСП батальйону.⚔️ На Сумщині ми були на самому кордоні. На Куп’янщину нас перекинули і там було дуже гаряче. Так склалося, що як у мене ротація, так я отримую поранення. На Куп’янщині так само. Дві групи пішли поверху, інші пішли низом по яру. Їх там обстріляли, то ми допомагали евакуйовувати. Я отримав знов поранення. Мені кажуть: “Виходь на евак!”. А я кажу: “Я не можу. Зі мною ще четверо хлопців. Важкий, в нього ноги перебиті, ще двоє спини травмовані. Важкого не витягнемо, бо нема людей.” Побратим на позивний “Батя” допоміг нам евакуювати тяжкого. ✅️ Виконання обов'язків командира відділення – то велика відповідальність за інших людей. Доводиться приймати рішення самостійно. Ходиш на позицію. Треба тримати зв'язок з командним КСП, бо він дає чіткі вказівки, звідкіля працює танк, арта, міномет. Він контролює повністю перебіг подій на полі бою, моніторить переміщення супротивника і повідомляє. 💬 В минулому році на КСП була ситуація, коли команди на відхід не було. Ми готувалися до кругової оборони, підготували собі позиції. Копали собі вогневі позиції, вогневі точки. Чекали на супротивника, замінували всі підходи. Мін та БК нам вистачало. Всі офіцери, які знаходились на командному пункті батальйону, були готові прийняти бій, були зі зброєю.Там я отримав поранення у голову. Запам’яталася евакуація військовослужбовця на позивний "Ракета", у якого було важке поранення ноги. Витягнули хлопця.🪖 Моя мотивація: Україна, дім, земля, рідні – мотивація з перших днів. І ніколи не забуду моїх побратимів, які вже не з нами.”🛡 Відділення комунікацій 260-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ "Хортиця"

👷‍♂️Для Павла небезпека ніколи не була чимось абстрактним. До повномасштабного вторгнення він працював підземним машиністом електровозу на одній із шахт рідного Кривого Рогу. Там, на глибині, кожен спуск — це іспит. Ти ніколи не знаєш напевно, чи піднімешся на поверхню після зміни. Ця надважка праця навчила його головному: витримці та вмінню діяти там, де іншим стає страшно.⚔️3 березня 2022 року Павло став добровольцем. Почав службу в 17-й окремій танковій бригаді на посаді командира стрілецького відділення. З листопада 2024 року він перевівся до 111-ї окремої бригади Сил ТрО, де зараз несе службу як штаб-сержант цивільно-військового співробітництва (ЦВС).💥 Найважчі спогади Павла закарбувалися у 2023-му. Тоді його підрозділ спільно зі спецпризначенцями “КРАКЕН” тримав оборону в Донецькій області. Проти них кинули все: і регулярні війська рф, і найманців ЧВК “Вагнер”.⚔Це була війна на відстані подиху. Ворог стояв у сусідніх будівлях, буквально через дорогу. Масовані штурми тривали доба за добою. Павло пригадує, як зачищали позиції окупантів: наші військові розносили будівлі з ворогами вщент, не залишаючи противнику жодного шансу. Це була робота на виснаження, де виживали лише найміцніші.💬 Коли Павла запитують про закінчення війни, він відповідає прямо: “Тільки перемога. Іншого вибору просто не існує”.💙💛 Попри роки важкої війни та небезпечну професію в минулому, мрія у 28-річного штаб-сержанта дуже земна і тепла. Він хоче простого спокою — повернутися до рідного дому та нарешті створити власну сім’ю.📱Номер рекрутингу бригади:+38 099 978 06 31+38 099 127 08 59Служи зі своїми! 🇺🇦🔰 Відділення комунікацій 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

Ще юнаки, ще майже діти,А навкруги і смерть, і кров."На порох стерти, перебити!" —Іде на Київ Муравйов.Полків його не зупинити,Та рано тішаться кати:Коли стають до зброї діти,Народ цей – не перемогти!👤Сьогодні, ми вшановуємо пам’ять українських вояків та добровольців, які в січні у 1918-му році зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. А, вже 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії. ⚔️️ ️Під Крутами загинули, за різними оцінками, 70-100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти, які потрапили в полон і були вбиті. Натомість з боку більшовиків загинули щонайменше 300 вояків. ✊🏻 Події 107-річної давності, стали символом мужності та самопожертви української молоді у боротьбі за державність. Один з прикладів з історії, що формують національну свідомість кожного українця. Вічна шана і пам’ять полеглим у бою!🇺🇦

👤Дмитру 33 роки і побратимам він відомий також на псевдо “Покемон” . До повномасштабної війни Дмитро був водієм міжнародних перевезень. 24 лютого 2022 року Дмитро вже стояв під дверима ТЦК, а за два дні став до лав прикордонного загону. Згодом було звільнення за сімейними обставинами, потім Дмитро повернувся до лав ЗСУ, у 2025-му перевівся у 111 окрему бригаду територіальної оборони на Донбас.В квітні 2023 року Дмитру виповнилося 30. Цей день він зустрів у Бахмуті, у напівоточеному будинку. 💬 “Нас було п’ятеро, а росіян — десь п’ятнадцять. Вони сиділи в сусідній будівлі, просто через дорогу. Бій зав’язався вранці, коли вороги вийшли до тіла нашого загиблого воїна, що лежало прямо перед моєю позицією. Хотіли зняти з нього речі”, — згадує Дмитро.🔥Половину окупантів наші хлопці знищили на місці, решту допомогла “відсікти” артилерія 93-ї бригади. Потім був відхід на 100 метрів і ще дві доби оборони. Дмитро отримав поранення, але виходив пішки, щоб звільнити місце в медеваку для важчих побратимів.Стосовно питання “коли закінчиться війна”, то Дмитро має на нього дуже чітку відповідь:💬“Війна закінчиться тоді, коли повернуться всі хлопці з полону. Це і є моя мрія — щоб усі були вдома. І живі, і ті, хто поліг. Щоб ми не шукали своїх героїв ще 20 років, а щоб кожен повернувся до рідної землі”.📱Номер рекрутингу бригади:+38 099 978 0631+38 099 127 0859 Служи зі своїми! 🇺🇦🔰 Відділення комунікацій 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

👤“Риба” із Генічеська. Він – командир роти ББС “Запорізькі сапсани”. Ще у 2014 році мешкав у Криму. А вже у 2015-16 роках служив у Бердянському прикордонному загоні. У 2018 році став резервістом мелітопольського батальйону 260-ї бригади ТрО. 💬 “О 4.15 ранку мені зателефонували друзі. Прокидайся! Почалася війна! Дружина лишилася вдома, а я помчав у Мелітополь, до розташування батальйону. Сказав дружині, що зараз трохи повоюю та повернуся. Проїхав оленя, це такий пам’ятник. Зброю ми отримали ввечері та почали воювати. Підбивали перший ворожий БТР, займали оборону… Комбат вишикував нас та запитав, хто готовий воювати далі? Я прийняв рішення не відступати! Займали оборону за Василівкою. Там був наш перший обстріл Градом. Ми залягли вздовж дороги, а вибух був над нами, але уламки нас не зачепили, а встрягли в землю між нами. Пощастило!”Перші російські танки ми зустріли під Щербаками. Один ми підбили, один – хлопці із 128 огшбр. Разом із танками на нас заходили і гелікоптери. Поливали із кулеметів. Вогонь був шквальний. Через скло я навіть роздивився обличчя пілота. Я був головним сержантом розвідувального взводу.❄️ Взимку 2023 року я отримав офіцерське звання та почав працювати на командному пункті. Мій досвід у піхоті дуже допомагав при роботі на пункті управління. Всі події на полі бою сприймаються - ніби зі мною особисто. Кожною клітинкою тіла я розумів, що там відбувається. Я полюбляю виходити на позиції. Командування сварило за це, а я хотів відчути справжнє військове життя! З окопу мене впізнавали та гукали до себе – це відчуття братерства не забути. Для мене це справжня винагорода.🔹️ У травні 2025 року перейшов до батальйону безпілотних систем, командиром роти. І перший же мій день почався звичайно – виходом на позиції. Так треба було… Здійснити евакуацію. У підрозділі більшість була із нещодавно мобілізованих, їм не вистачало досвіду. Тому багато чого доводилося робити самому. Сідати за кермо авто, ремонтувати його, вести зварювальні роботи. Римляни казали – гарний командир має вкриватися одною ковдрою із своїми воїнами! Я ставлю перед підлеглими таке завдання, яке я сам можу виконати. Якщо я сам приймаю участі у евакуації, виходжу на позиції – мені ніхто не скаже, що це неможливо. Це гарна мотівація для формування роти. Із тими, хто прибуває до мене зараз – складно. Іноді доводиться серед ночі відвідувати своїх бійців. Розповідати, що вони будуть воювати у безпілотниках, а це зараз непогано. Автомат набагато важчий за пульт. Один хлопець в окулярах може знищити взвод ворогів. Пояснюю, що потім зустрінуть тебе вдома із гідністю, а не як боягузливого ухилянта. А зараз буде нормальна оплата та забезпечення. Тільки воюй!”👉🏻 Ти потрібен тут, де рішучість і відвага змінюють історію! 📞 Рекрутинг: +380688052546.🛡 Відділення комунікацій 260-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ "Хортиця"

🪖 "Гвардієць", пройшов шлях від солдата до командира підрозділу безпілотних авіакомплексів.🛢 До війни Сергій працював у сфері видобутку нафти й газу, там, де кожен метр униз вимагав точності й витримки. Посада помбура не терпить легковажності – так само, як і життя.💥 Коли почалася повномасштабна війна, Сергій був на роботі – у Сумській області, неподалік Охтирки. Коли бої підійшли надто близько, він разом із колегами евакуювався. Та повернувшись у місто, вже 1 березня 2022 року стояв у черзі до військкомату.✊🏻 "Гвардієць", бо строкову службу проходив в Національній гвардії України. ⚔️ Перший бойовий вихід відбувся у складі взводу поблизу Дворічної. Тоді вони лише вчилися воювати по-новому – з неба. Перші спроби знищувати ворога за допомогою Mavic 3 були несміливими, але рішучими. Це була інша війна – тиха, холодна.🔥 У травні 2024 року ворог вдруге спробував прорватися в зону їхньої відповідальності. Цього разу – нахабно й упевнено. Але вони вистояли. Штурм захлинувся. 💥 А потім був ще один рубіж – перший знищений противник у складі FPV-екіпажу. ☝🏻 Для Сергія найважливіше – щоб кожен повернувся додому живим. ⚔️ Гвардієць знає: війна не закінчиться сама. Вона триватиме, доки не буде знищено останнього ворога. ☎️ Рекрутинговий центр бригади: +38 097 123 78 56.🛡 Відділення комунікацій 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

💬 Військові історії мають властивість змінюватися з часом: деталі стираються, інші — набувають ваги, і з буденної події народжується легенда. 🪖 Олег із позивним "Кардан", киянин, розповів одну таку історію — без прикрас, але з тими паузами, які зазвичай залишають для висновків.💬 "Початок серпня 2024 року. Наш батальйон тримав оборону на Донеччині. Противник працював малими групами: одні ми знищували, інші здавалися. За одну ротацію трапилися три полонені — різні за долями, але показові.Першого побачив у кущах воїн із позивним "Малюк". - Ти хто?- Я свій!- Який же ти свій - ти пі…..(погана людина)- ⁠- Я не пі…., я "Мауглі" - назвав свій позивний окупант.🔹 ️Інформації від нього — майже нуль; поведінка — розгублена, дика. В тил евакуювати не було можливості, тримати при собі — небезпечно. 💬 "Отпустітє", — повторював. Хлопці порадились і віддали його долю йому в руки. "Мауглі" пішов до своїх. Далі його історія закінчилася швидко: свої ж і розстріляли. Єдиний практичний висновок — кілька підтверджень щодо ворожих вогневих точок, які "Мауглі" назвав між іншим. Людяності це не додало, але карти уточнило. 🔹️ Другим був десантник, мобілізований, який сам перейшов на наш бік. Назвався Дєніской. На відміну від першого, прийшов підготовленим: розклали по поличках плани найближчого штурму, схеми вогню, орієнтири артилерії й мінометів. Виглядало так, ніби він давно шукав момент відплати за приниження. Його змогли швидко доправити в штаб, і там його відомості підтвердилися. Холодний факт: інколи найкорисніша інформація приходить від людини, яка просто вирішила більше не терпіти.🔹️ Третій полонений став несподіванкою. Його підібрали в полі під час спостереження за нашими позиціями. Виявився єгиптянином. Розповів, що приїхав у росію забрати дружину, а опинився на війні. Української не знав, зате мав ясне бажання вижити та допомагати будь-чим. Допомагав копати, споряджати магазини, а коли "Кардана" поранило, разом із нашими тягнув його до укриття. Пізніше хлопці бачили його інтерв’ю у Золкіна — значить, таки вижив" - додає "Кардан".☝🏻 Ці три епізоди не схожі між собою, проте складаються в одну лінію. На війні легко знеособити ворога, ще легше — перетворитись в звіра. Наші хлопці тримали інший стандарт: там, де можливо, діяли по-людськи — без зайвих сцен, але й без приниження. Це не про "м’якотілість", а про дисципліну і власну гідність. Бо армія, яка дозволяє собі все, швидко забуває, заради чого воює.⚔️ Ми не обирали цю війну, але щодня обираємо спосіб у ній залишатися людьми. Тому й тримаємо стрій. Бо з нами не лише зброя і досвід. З нами — відповідальність. І, зрештою, правда.🛡 Відділення комунікацій 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

🪖 До повномасштабного вторгнення Максим працював у школі вчителем історії, був методистом відділу освіти, юристом у Львові. Людина суто цивільної та мирної професії. Але 24 лютого 2022 року він вже був у військкоматі, а зранку 25-го — у частині львівської ТрО. Зараз Максим — головний сержант роти РВП і виконувач обов'язків командира роти. У квітні 2022-го він перевівся до 111-ї бригади ТрО. Так він потрапив на Луганщину, а згодом — у саме пекло Донецької області.🔥Один із випадків, що закарбувався назавжди, трапився на Донеччині. Максим був командиром бронемашини “Козак”. Надійшов наказ евакуювати поранених, загиблого та воїна, який перебував у тяжкому психологічному стані. Через суцільне болото “Козак” міг застрягнути, тому Максим із побратимом десантувалися і йшли до позицій пішки через посадку. Евакуювали поранених а потім отримали наказ евакуювати і зброю — СПГ та кулемети “Браунінг”.🛩 Коли виїжджали, на кузові було п’ятеро людей та зброя. Саме тоді їх почали переслідувати ворожі FPV-дрони. Дорога розбита, швидко не розженешся. Від першого дрона відстрілювалися і змогли збити. Другий дрон зайшов на атаку, але завдяки майстерності водія, який постійно маневрував, дрон влучив у землю за п'ять метрів від машини. Лише коли вискочили на трасу і набрали швидкість, змогли відірватися від третього дрона, що летів навздогін.Максим вважає, що війна скінчиться не скоро. Його думка як історика та юриста прагматична:💬 “Закінчення війни можливе тільки тоді, коли у росії почнуться незворотні проблеми в економіці, які призведуть до її повного краху. Потрібно, щоб Захід додавлював агресора економічно”.✊🏻 Сьогодні він продовжує виконувати свою роботу на посаді командира, де замість методичок — бойові розпорядження, а замість законів права — закони виживання на фронті.📱Номер рекрутингу бригади:+38 099 978 06 31+38 099 127 08 59Служи зі своїми! 🇺🇦🔰 Відділення комунікацій 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

🪖 Яків — солдат, стрілець 111-ї окремої бригади територіальної борони. Йому 42 роки, він з Вінниці, а з 2025-го його життя вимірюється не роками, а виходами на позиції у складі батальйону. Всі знають його за позивним “Адам”.💥Найважчий спогад Адама залишився на Донеччині. Там усе було занадто гучним і вогняним. Коли по рації передали, що в палаючому будинку лежить поранений побратим з відірваною ногою, думати було ніколи. Яків з групою кинулися на допомогу крізь суцільне пекло. Повітря навколо буквально здригалося від вибухів, а земля здіймалася стовпами чорного диму. Коли вони вже були за крок до цілі, по будівлі з пораненим влучив ворожий FPV-дрон, а за ним почали миттєво працювати ворожі міномети. Росіяни наче намагалися стерти цей клаптик землі з карти: міни лягали одна за одною, не даючи навіть підвести голови. Дім, у якому чекав на порятунок воїн, розсипався на очах, перетворюючись на попіл.✊🏻 Сам Адам дивом вижив у тому хаосі. Разом із побратимами вони встигли заскочити у сусідній підвал, коли навколо все ще здригалося від прильотів, але ворожий дрон наздогнав їх і там. Вибух у замкненому просторі, темрява, осколки в руці та нозі. Потім був шпиталь у Хмельницьку, довгі дні відновлення та повернення у стрій. Попри пережите, Яків не втратив віри. Він бачить закінчення цієї війни тільки нашою перемогою. Його мрія дуже проста і водночас така велика для кожного, хто зараз у пікселі: щоб війна швидше скінчилася і він зміг просто повернутися додому.📱Номер рекрутингу бригади:+38 099 978 06 31+38 099 127 08 59Служи зі своїми! 🇺🇦🔰 Відділення комунікацій 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

🚍 До війни Павло працював на БЕЛАЗі у Вільногірську — керував величезною машиною в кар’єрі. Наприкінці 2022-го він став солдатом, і зараз служить водієм-зв'язківцем у 111-й бригаді. На фронті він отримав позивний “Привид”. Це ім’я закріпилося за ним після одного випадку в Донецькій області, коли Павло зміг самотужки повернутися до своїх після важкого бою.💥 Це сталося в лютому 2023 року. Група Павла потрапила під щільний обстріл. У динаміці бою, коли підрозділ почав відходити під вогнем, у хаосі та диму не одразу помітили, що Павло відбився. Він залишився в лісі один.💬 “Напевно, найбільше запам’яталося, як сам у лісі залишився. Сиділи на "СП-шках", на позиції ходили... Донецька область. Так співпало, що снайпер стріляв. Постріли — і я в цей момент падаю. Поки відходили, не помітили, що я залишився. Довелося виходити самому”.✊🏻 Коли Павло нарешті вийшов до своїх, виявилося, що побратими, побачивши його відсутність , вже збиралися йти на пошуки Павла та рятувати. Їхня радість від того, що він живий і неушкоджений, була величезною. Саме тоді хлопці й прозвали його “Привидом” — за те, що зумів непоміченим вийти з-під самого носа у ворога.🙏🏻 Для Павла перемога — не гучні гасла. Це насамперед можливість для людей вижити. Він переконаний, що на війні завжди були і є найкращі та найсміливіші, і всі обов'язково мають повернутися з війни додому.У самого Павла є проста чоловіча мрія:💬 “ Мені 42 роки, а я досі не одружений, дітей немає. То ж після війни мрію створити сім’ю.”💙💛 Він продовжує свою роботу, забезпечує підрозділи зв'язком і вірить, що після війни нарешті збудує дім, де на нього будуть чекати.📱Номер рекрутингу бригади:+38 099 978 06 31+38 099 127 08 59Служи зі своїми! 🇺🇦🔰 Відділення комунікацій 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ