#30_днів_вдячностіДень 13Знаєте те відчуття, коли спочатку все падає до низу в середину і потім стає боляче. Коли наплив емоцій різький і сильний. Вчора я була в піднесеному стані, я сертифікувалась як майбутній тренер психокоректорів, за два дні мала їхати в Україну на зустріч з коханним, ми не бачились вічність, життя було трохи більше ніж чудовим. І ввечері він говорить - що його не відпустять, навіть на п'ять днів чи два хоча б. І на мене наче звалилася пів тони різних емоції, сум, гнів, злість, розпач разом з безвіхіддю, та все це в совокупності про біль. Мене роздавало вмить, наче бетонною плитою.Ввечері я не знайшла сил на роботу з собою, та ранком я зробила собі те, що часто роблю клієнтам - активація пам'яті тіла. І вся та бетона плита розпустилась. Так, я не можу змінити ситуацію, але я можу обирати як її проживати. Тож я дякую собі за себе і свої знання і за свій мозок, в який я вклала до чорта знань. Дякую своєму колезі який під час своєї сертифіквції запропонував провести на мені демонстрацію. Не поставилась до того серйозно, адже техніку я знаю, вона простенька, а демонстрація не сесія. Вибрала запит, який не те щоб мене непокоїв, але я давно думала про те, щоб написати книгу. Запит був - щось давно хочу і не роблю. Результат, двадцять дві сторінки за сьогодні і ще не ніч. 🤣Дякую людям які відгукнулись на почитати чернетку і дати фідбек про мою майбутнью книгу, це для мене цінно. 🫶Пи.си. писала під час зарядки думки, поки прибрала коврік, на мої думки вже сіли дупкою 🤣