- Слухай, я не знаю, нащо я взагалі сюди прийшов.Я ж нормальний. Працюю. Не п’ю вже третій рік зовсім, навіть на саята. В хаті тепло. Діти живі.Але щось всередині мене тупо вмерло. Я прокидаюсь - і вже втомлений.Не від роботи, ні. Від себе.Бо весь день я просто функція. Робота-додому-спати. І ще той трафік, блін, вічний. Я колись мав мрії, уявляєш? Хотів свою справу.Хотів подорожувати. Хотів щось створити.А зараз?Я хочу, щоб мене просто залишили в спокої.І щоб хоч один день пройшов без оцього тупого відчуття, що я провалив своє життя.Я дивлюсь на себе і думаю - ну от ти, мужик.44 роки. Все маєш, але ніби нічого нема.Вдома - відчуваю себе зайвим.На роботі - заміни мене, і ніхто не помітить.Друзі? Ну, є ті, з ким бухав раніше. Але з ким зараз поговорити так, щоб чесно, нема.Я ніби зник. Тупо випарувався з себе.Став зручним. Надійним. Без питань.Вічно все встигаю, нічого не хочу.І знаєш, я ненавиджу це “ти ж мужик, тримайся”.Я тримався. Так тримався, що вночі зубами скрегочу.Бо куди подіти ту злість, що ніхто не питав, чого я хочу?Що ніхто не бачив, як я всередині просто гнию?Я не прошу жалю. Мені не треба “обіймашки й підтримочка”.Мені просто треба не здохнути, поки я ще можу щось змінити.Бо якщо я зараз не знайду себе - то все.Далі буде не життя, а відпрацьований матеріал.А я, курва, ще хочу жити.Зібрана сповідь чоловіків за сорок, за мотивами досвіду з консультацій. І що я хочу сказати - чоловіків до мене приходить в рази меньше ніж жінок. Підозрюю, що це загальний тренд. Бо чоловіки не плачуть. На жаль.Записуйтесь до мене на консультацію, якщо будь що з цієї сповіді про вас.