Доброго ранку, мої поки що теплі, незакляклі й біологічно активні читачі 🤗

Ви вже не раз чули від мене ці слова. І знаєте що? Я не втомлюся їх повторювати. Бо людина, яка щодня бачить фінал чужих історій, просто не має права мовчати про цінність нового ранку. З вами знову я, судмедексперт-криміналіст, людина, яка щоранку має дуже простий критерій успішного дня: прокинувся — уже молодець. Якщо ви зараз читаєте цей текст, то вітаю: серце ще працює без дефібрилятора, нейрони не оголосили страйк, легені справно виконують свою роботу, а печінка вкотре героїчно приховує ваші гастрономічні пригоди. Коротше кажучи, клінічно ви мені поки що не цікаві. І це чудова новина. Єдине прохання, постарайтеся, щоб так було ще дуже-дуже довго. Я щодня зустрічаю людей, які були впевнені, що в них ще багато часу. На жаль, життя не роздає попереджень і не надсилає повідомлення: "Увага! Термін дії вашого земного абонемента добігає кінця". Тому сьогодні не просто існуйте. Подзвоніть. Обійміть. Посміхніться. Поснідайте без телефону в руках. Ну, або з телефоном, але якщо вже гортати стрічку, то нехай це буде моя сторінка😁. Випийте каву не поспішаючи. Якщо поруч нікого немає — посміхніться собі. Бо ви теж людина, яка заслуговує на добре ставлення. І ще одна маленька порада від людини, яка працює там, де сперечатися вже пізно. Не відкладайте життя на потім. Бо це потім іноді дуже підступно перетворюється на вже ніколи. А програму нашого особистого знайомства в морзі я пропоную перенести років так на сто. Не ламайте мені графік роботи 😄

Бережіть себе. Мені й без вас роботи вистачає.)Обійняв. Припідняв. Хруснув. Поставив.

🤝

P. S.: сонце сьогодні знову нагадує, поки воно сходить — у нас ще є шанс прожити цей день так, щоб потім не шкодувати.