Моя Мама завжди виховувала нас у любові до рідних звичаїв. Особливими були Різдвяні Свята. Ще у совєцькі часи, коли большевицька влада карала українців за дотримання християнських національних традицій, а вечеряти українські родини сідали за закритими шторами, ми навіть ялинку, дідух ставили 6 січня на Святвечір, а не на Новий Рік. Водили «козу» на Маланку 13 січня (а тепер за новим стилем 31 грудня), ходили посівати на Василя (тоді - 14 січня, тепер - 1 січня), святили воду на Водохреща. Традиційно перед Йорданом була «Голодна кутя» або другий Святий Вечір. Мама готувала дванадцять пісних страв, кутю, накривала стіл вишиваним обрусом, в центрі якого на сіні ставили свіжовипечений калач. Читали молитви, колядували. Чекали вертеп.На війні дотримуватися наших традиційних ритуалів є можливість далеко не завжди, мʼяко кажучи 😎Але сьогодні, дякуючи друзям, які передали нам смачні вареники – наш Святвечір стане справжнім символом домашнього затишку, якого так не вистачає тут, далеко від рідних стін.
Товариство, побратими, українці!Наша славна 128 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ відтепер носитиме горде почесне найменування «Дике Поле»! (Указ Президента України №829/2024 від 05 грудня 2024 р.). Цим Указом з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання покладених завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України нашій бригаді присвоєно почесне найменування «Дике Поле». Це не просто нова назва – це віддзеркалення історичної величі наших предків, які у цих степах століттями боролися за свободу, честь і майбутнє України!Дике Поле – це символ незламності, хоробрості й рішучості. Тут, у серці праісторичного степу, формувалося козацтво, яке стало уособленням сили духу Української Нації. На цих теренах жили ті, хто захищав рідну землю від ворогів, стояв на сторожі волі й незалежності.Місія бригади «Дике поле» – продовжувати ці традиції! Сформована в перші дні війни у м. Дніпро, 128 бригада ТрО вже увійшла в новітню історію України. Бойовий шлях бригади пролягав історичними теренами Дикого поля. Від Волновахи до Луганщини, від Харківщини до Запоріжжя, від Вугледара до Старомайорська-Урожайного – ми знищували ворога, звільняли окуповані території, демонструючи світу, що таке справжній український дух!Більше ніж 2000 ліквідованих окупантів, сотні знищеної ворожої техніки та тисячі врятованих життів мирних мешканців – це наш результат. За героїзм і самопожертву воїнів бригади заслужено відзначено високими державними нагородами, і сьогодні цю незламність гідно оцінено: бригаді присвоєно почесне найменування «Дике поле».Побратими!Я вітаю кожного з вас із цією визначною подією. Ви – спадкоємці духу лицарів-козаків, які захищали ці землі від загарбників. Ваші честь, мужність і вірність Україні надихають на боротьбу за нашу свободу!128 ТрО бригада «Дике Поле» – це символ стійкості, традиції, перемоги. Дякую за честь пліч-о-пліч воювати проти одвічного ворога разом із вами! Попереду ще багато викликів, але я переконаний: перемога буде!москва впаде!Слава Україні! Героям слава!
Революція гідності: хроніка // ВІДЕО 👇 1 грудня 2013 року у Києві відбулося друге всеукраїнське віче Революції Гідності.Після жорстокого побиття учасників Евромайдану на майдані Незалежності бійцями «Беркуту» в ніч на 30 листопада до Києва з’їхалися люди з різних областей України, щоб висловити протест проти дій влади. Об 11:00 відбувся мітинг на Михайлівській площі.О 12:00 в парку Тараса Шевченка почалося віче, організоване опозиційними політиками. Після цього колони протестувальників рушили до Бессарабської площі, а звідти до майдану Незалежності. Рух Хрещатиком був перекритий. За різними даними, участь у марші взяли від 500 тис. до 1 млн. людей.Під натиском демонстрантів бійці МВС залишили майдан Незалежності. Учасники маршу розібрали огорожу навколо конструкції ялинки, або, як її називали протестувальники, «йолки» (натяк на телевиступ Віктора Януковича 3 грудня 2010 року, який не міг згадати, як українською мовою перекладається російське слово «елка»), після чого на конструкції з’явилися перші прапори: України та Євросоюзу.Частина протестувальників зайняла приміщення Київської міської ради та Будинок Федерації профспілок України. На вулиці Банковій, де розташована Адміністрація Президента України, відбулися сутички між мітингувальниками та «Беркутом» із застосуванням вибухових пакетів та сльозогінного газу. Під час зіткнень постраждали сотні людей, зокрема, українські та іноземні журналісти. У цей день було засновано Штаб національного спротиву, який розмістився у Будинку профспілок, а також створені мобільні бригади медиків. Почали формуватися перші сотні Самооборони Майдану.На майдані Незалежності та Хрещатику з’явилося наметове містечко. Протестувальники почали зводити барикади, щоб убезпечити себе від дій силовиків.Мітинги проти свавілля «Беркуту» відбулися в Одесі, Донецьку, Харкові, Львові, Дніпропетровську та інших обласних центрах України.Сюжет про події того дня від Ростислава Мартинюка ВІДЕО 👉 https://www.youtube.com/watch?v=ughFcRK1O_w#1грудня #Майдан #ВО_Свобода #Тягнибок #націоналізм #Україна
33 роки тому у програмних засадах «Свободи» було зазначено, що Україна може розраховувати лише на власні сили, а підтримка союзників може бути ситуативною. Ця позиція сьогодні набуває особливої актуальності, адже, на жаль, ми змушені спостерігати, як наші стратегічні союзники у боротьбі з московією діють не завжди чесно та відверто, намагаючись витиснути свій інтерес зі знекровленої, але воюючої та незламної України.Україно-польські відносини завжди були непростими, але останнім часом бачимо як польська сторона блокує нашу інтеграцію на Захід, виправдовуючи це підтримкою українцями героїчної постаті Степана Бандери та УПА. Цей крок викликає тривогу, особливо у той момент, коли Україна, борючись за своє існування, проливає кров і за свободу та спокій всього континенту.Що стосується постаті Степана Бандери та Української Повстанської Армії, вони були, є і будуть символами національної боротьби для українців. Сьогодні їхній чин надихає сучасних воїнів, які захищають не лише Україну, але й Польщу від московської навали. Бандерівське гасло "Слава Україні! - Героям Слава!" є офіційним у Збройних Силах України, а шеврони з символікою УПА та портретом Бандери з гордістю носять десятки тисяч воїнів. Ми разом протистоїмо спільному ворогу і герої нашого минулого підтримують нас у цій боротьбі!Хіба ми вказуємо полякам кого їм вважати своїми героями? До прикладу Йозеф Пілсудський – видатний державний діяч для Польщі, але водночас ця особа принесла багато страждань українському народу, для нас він кат і агресор...Крайні заяви польських посадовців спрямовані на маніпуляцію питаннями Волинської трагедії, а тому викликають глибоке занепокоєння. Волинські події – це складна сторінка історії, яка потребує діалогу, а не політичних спекуляцій. Якщо поляки хочуть гострої дискусії, то, може, нехай дадуть відповідь на питання, в першу чергу для себе: про пацифікацію українців, звірства Армії Крайової проти мирного населення Волині та Галичини.Так, ми вдячні Польщі за допомогу та підтримку, які вона надає Україні в нашій війні проти московії. Але це — не лише жест добросусідства, а й прагматичний розрахунок, який повністю відповідає національним інтересам Польщі. Бо ж якщо путін здобуде перемогу в Україні, то наступною його жертвою стане саме Польща.Варто згадати і неприємну деталь: попри всі заяви про солідарність, Польща продовжує закуповувати російські енергоносії, зокрема газ, толерує блокаду українського зерна, транзитом пропускає через свою територію московські торгівельні вантажі, тощо. Це викликає серйозні питання про щирість польської позиції та подвійні стандарти.Усі гострі питання нашої історії слід передати історикам, бо зараз перед нами стоїть спільна загроза, яка значно перевершує всі минулі конфлікти. Ми повинні бути єдиними, як ніколи раніше. Всі старі гострі питання між нами слід відкласти до часу, коли путін і його армія будуть остаточно знищені і відкинуті з української землі, а теперішня московія розпадеться на багато національних держав.Наголошую, майбутнє розв'язання історичних суперечок повинне будуватися за принципами взаємоповаги і порозуміння та виключно після перемоги над одвічним спільним ворогом.
Літо третього року повномасштабки і загалом одинадцяте (капець) літо війни завершується тотальною битвою на всьому фронті — від Курщини до Дніпровських плавнів. Шановне панство, кажу це не для красного слівця. Хоч і на свій обмежений погляд молодшого офіцера, але є з чим порівнювати — і з 2022 роком, і 2023. Зараз є відчуття повного зосередження сил, кидання у бій усіх резервів з обох сторін, максимальних ставок. На довгі сотні кілометрів фронту небо чорне від диму згарищ і чорне від дронів. Важкі бої скрізь. Не тільки Курщина і Покровський напрямок. Скрізь. Армія бʼється. Завдяки і всупереч, вдень і вночі, без перерв і вихідних, мовчазно і зосереджено. Бʼється загартований в боях кістяк. Бʼються новобранці. Усім треба усвідомити три речі: 1. Якщо хтось думає, що склавши руки і піднявши білий прапор він отримає пощаду і жах завершиться — він трагічно помиляється. Справжній жах лише почнеться.2. Сільські мужики вже всі в армії. Мешканці міст-мільйонників, середній клас — ваш вихід. Звертаюся до тих, ясне діло, хто ще не пішов добровольцем. Вам точно є що втрачати у цій країні. Треба її захистити. І не допустити, щоб ваше місто перетворилося на палаючі руїни. Потрібні ваші компетенції, мізки і руки. Без вас не витягнемо. Можете до нас в батальйон іти. Анкета ось https://svoboda.army/recruitment-form/3. Ворог виснажений теж. Йому страшно теж. Ми їх дожмем. Але тільки якщо всі разом.
Завтрашній день може стати історичним для України. Адже Верховна Рада голосуватиме за законопроект про заборону моспархату. Заборона московської церкви є програмовою засадою нашої політичної сили з часів заснування у 1991 році. А у парламенті «Свобода» вперше виступила з цією ініціативою ще у квітні 2005 року. Тоді, будучи народним депутатом, я звернувся із депутатським запитом до президента України та Мін’юсту, вимагаючи припинити антидержавну діяльність московського патріархату в Україні, визнати його іноземною церквою та перейменувати УПЦ МП на РПЦ в Україні. Але в тодішньому політикумі, як вони казали, це було «не на часі». Чимало політичних діячів, які тепер, за модою часу, вимушено «підтримують» цю ініціативу, у той час стверджували, нібито ми підіграємо москві, розповідали про «стратегічне партнерство» з РФ і спонсорували московський патріархат…Потім, коли «Свобода» зайшла до парламенту цілою фракцією, були законопроекти про заборону моспархату. Свободівці реєстрували їх у VII, VIII, IX скликанні ВРУ – і далі все було «не на часі».Не подіяли навіть сотні звернень місцевих рад, які також ініціювали свободівці.І аж тепер, коли минуло 20 років, вони до цього дійшли. Просто вдумайтеся, товариство: 20 років! За цей час виросло ціле покоління. Україна була б зовсім іншою, якби тоді нас почули щодо цієї та інших державницьких, українозахисних ініціатив. Може, й таких великих жертв не було б сьогодні. Часто спілкуюся з мешканцями прифронтових територій на Донецько-Запорізькому напрямку. Усі вони ходять до московської церкви…В той же час кожен з моїх побратимів по зброї підтримує негайну заборону моспархату.Завтрашнє голосування у парламенті стане лакмусовим папірцем, тестом на відданість Нації і Державі.москва впаде!
Заява ВО»Свобода» щодо затримання підозрюваного у виконанні вбивства Ірини Фаріон.Сьогодні обрано міру запобіжного заходу затриманому ймовірному виконавцю вбивства Ірини Фаріон. Ми переконані, що тривала підготовка, кількаденне стеження та, власне, вбивство не могли бути здійснені самостійно юнаком-одинаком. Очевидно, що до злочину причетний ланцюжок спільників: замовник, організатори та поплічники, які допомагали у підготовці.Тому важливо, аби всі ці особи були встановлені, затримані та притягнуті до відповідальності перед Законом України. Не потрібно, задля заспокоєння суспільного резонансу, швидко оголошувати ім’я одного відповідального. Варто знайти усю групу причетних осіб та головне – замовників.Ірина Фаріон була символом боротьби за українську мову та нашу ідентичність. Справа її життя – становлення української мови та культури в нашому суспільстві, повернення величних постатей в українську історію та боротьба із змосковщенням у всіх його проявах. За задумом це, окрім москви, зацікавленими у її знищенні була і п’ята колона – проросійські сили всередині нашої держави.Перед її фізичним знищенням була розгорнута широка публічна кампанія з дискредитації образу Фаріон. Її цькували, звільняли з роботи в університеті та порушували кримінальні провадження. У рамках останніх пані Ірину постійно викликали на допити, стежили та прослуховували телефонні дзвінки. Дивно, що ці особи не помітили підготовку до її вбивства та не змогли цьому запобігти.Очевидно, що нині в країні діє ціла низка груп, які контролюються із москви та здійснюють антиукраїнську підривну діяльність. Такі агенти донині вільно почувають себе у нашій державі: вони захищають російську церкву, вимагають особливого статусу для російської мови та проштовхують проросійські наративи.Саме тому Всеукраїнське об’єднання «Свобода», як власне і все українське суспільство вимагає знайти ВСІХ осіб причетних до вбивства Ірини Фаріон. Ми хочемо почути не про гектари прочесаного лісу, кількість опитаних свідків чи призначених експертиз, а про затримання та обвинувачення для замовників, організаторів та пособників убивства. Ми не дозволимо забути про справу Фаріон чи зшити її білими нитками. Водночас заявляємо про те, що п’ята колона може не сподіватися на те, що з вбивством Ірини Фаріон їм вдасться повернути свої позиції. Суспільство не дозволить утискати українську мову, ухвалити норми аналогічні закону Колісніченка-Ківалова чи дозволити і далі провадити підривну діяльність під виглядом російської церкви в Україні.
TGLIST.COM.UA
