Splatoon Raiders — моя перша пройдена гра на Nintendo Switch 2.

Splatoon — (відносно) наймолодша велика франшиза від Nintendo. Серія розпочалася у 2015-му ще на Wii U, а незабаром після цього послідували Splatoon 2 та Splatoon 3, яка навіть дочекалася патчу на Switch 2. Усе це добро впало на голови геймерів усього лише протягом семи років, але цього (відносно) короткого проміжку часу вже й так вистачило, щоб створити в головах гравців психологічний барʼєр «вечірки», на яку вже запізно вриватися.

Уся справа у специфічному геймплеї, яким Nintendo «відповіли» на бум консольних мультиплеєрних шутерів за часів покоління X360 та PS3. У Splatoon ви стріляєте, але кількість «вбивств» ні на що не впливає, та й стріляєте ви не кулями, а чорнилами, які й приносять вашій команді перемогу, якщо вашим кольором зафарбовано більшу частину території мапи, ніж вашими ворогами.

Коротше, мозок, роками опрацьований аркадними мілітарі-шутерами, такої зміни парадигми просто так не здатен збагнути, а витрачати кровні гривні на щось, що може навіть не сподобатися, наважується не кожен.

Тож разом зі Splatoon Raiders Nintendo вирішила дати шанс тим, хто весь цей час боявся бути з ходу обісцяним у традиційно мультиплеєрно-центричній Splatoon, шанс спробувати Splatoon у повністю синглплеєрному стилі (хоч гру й можна майже повністю пройти в кооперативі на трьох людей).