Вже приблизно тиждень у новинах активно циркулює інформація про мирні перемовини між Україною, Росією та США.Тиждень же, так?Для мене особисто, ці розмови звучать із ряду фантастики після всього цього сюрреалізму останніх чотирьох років. Можна мати різні позиції щодо цього процесу. Але сам факт: можливість закінчення цієї чотирирічної війни.Так склалося, що саме ці роки я вела досить інтернаціональний спосіб життя. Можливість працювати у Бельгії взагалі зʼявилася через війну. А період магістратури співпавізроками воєнного конфлікту.Певно, ще пару років назад мені здавалося, що я захочу провести так усе життя, у постійних переміщеннях і подорожах. Але моє самовідчуття в 25 внесло своїкорективи.Раніше ідея постійності викликала у мене певний страх і відразу. Тепер я, на диво самій собі, з захопленням стежу за карʼєрними історіями того, як людина росте всередині однієї компанії десятиліттями. Певно, цього захотілося і мені.Після того, як я побувала на Еразмусі в Данії, мене захопила ця країна. Своєю розвиненістю, чистотою, економічною системою. І якби я переїхала кудись зі своєї рідної країни, це була б Данія.Але водночас, мої подорожі Європою познайомили мене з тим, хто я є, і якими є мої цінності. І ці цінності, і те, хто я є, сформовані місцем, де я виросла.Тож, якщо на цій землі буде мир, може, і не треба звідси так поспішати.