Олекса Мащиць | Один з найсумніших моїх інсайтів, це існування людей, які абсолютно щи...

Один з найсумніших моїх інсайтів, це існування людей, які абсолютно щиро не вірять в існування мистецтва, але бачать за ним лише набір художніх засобів. Цим засобам можна навчитися, як навичці малювати лінію рівно чи співати без вібрато. І вуаля — ти Бетховен чи Далі.Я пройшов різні стадії після цього інсайту. Спочатку не вірив, потім не розумів, що таке реально можливо. Але тепер знаю, що це щиро і це люди з іншими мізками. Ці мізки роблять деякі речі в рази краще за мій, який має мистецькі властивості, у цьому сенсі наші мізки просто різні, і людській цивілізації потрібні і перші й другі.Але ж сумно.Ще пригадалася тема дитячих казок, які багато хто сприймає як щось несерйозне і суто розважальне. Натомість казки, якщо вони гарні, формують світогляд та формують цінності. Навіть у поганих мультиках це є, хоча й мало.Це складно, бо жанр, наприклад, «казка» не описує ці нюанси, адже опис жанру є більше описом художніх засобів. Але сторіччями живуть не всі казки, але деякі. А багато з них однакові у різних народів. Бо вони базуються на цінностях культури цих народів і виховують дітей.Але я знаю, що є не менше половини людства, для яких мої слова дурня і я ніколи не зможу довести зворотного. Це просто існує. І тому так важливо мати свободу думок та дій. І все. Довести всім цінність чогось неможливо. Бо його також формували якісь казки, історії та... генетика.