Книжка на фронт.Часто бачу подібні акції та програми. Сьогодні вирішив розповісти власні випадки про те, що таке книжка на фронті. Сторітелінгу не буде, просто 7 випадків з мого досвіду:1. Якось домовився з ГО «Реформація» про передачу на нашу бригаду книжок від «Наш Формат» у межах програми «Військо читає». Понад 120 книжок. Вони просто лежали, і протягом тижня кожен охочий міг узяти собі щось почитати;2. Порадив знайомому капітану (вже майору) одного з підрозділів почитати «Танці з кістками» Семʼянківа. Йому дуууже сподобалось. Потім в укритті під КАБами обговорювали кінцівку, бо кожен сприйняв її по-своєму;3. Один із головних сержантів одного з підрозділів не просто почав більше читати, а й уже публікує у ФБ враження від прочитаного;4. Колеги з програми промоції читання «Текстура» прислали нам книжки англійською, так само пороздавав усім охочим. Раділи тому, що книжки саме англійською;5. Ми домовилися з книгарнею «Сенс» про спільний допис про те, що читають військовослужбовці бригади. У добірці мав бути також мій побратим Влад. У день публікації я дізнався, що Влад загинув від FPV;6. У серпні–вересні я майже щодня заходив до бібліотеки в одному населеному пункті. Там були дуже хороші видання - Муракамі, Апдайк, Семків, Дереш. Ми говорили з бібліотекаркою про книжки, я водив туди побратимів, радив, що почитати. Тієї бібліотеки вже не існує. Як і багато чого в тому селищі. Мало що вціліло;7. Сам я з моменту прибуття у зону бойових дій читав мало, книжки тригерили. Міг читати лише умовних Чапая і Дроня, тих, хто воював. Десь через три–чотири місяці прийшло відчуття прийняття. Зараз читаю щодня.Книжки на фронті це не просто про «взяти і почитати» (формулювання моє, не ChatGPT). Більшість військових буде казати, що немає коли читати, або не до цього - і так воно переважно і є. Книжки точно не рятують і це точно не те, що вкрай необхідне у зоні бойових дій. Але книжка на фронті точно є тим, що може допомогти тому, хто цього потребує.