Від часів Донни Тартт я нарешті маю ще одного сучасного письменника, книжки якого обовʼязково буду перечитувати 🤝Ді-Бі-Сі Пʼєр підкорив мене «Сніданком з Борджіа» і розширив мої горизонти сприйняття своєї творчості у «Вернон Господь Літтл». Який же потужний післясмак від його текстів!Але по порядку.#прочитане«Вернон Господь Літтл» — дебютна книжка Ді-Бі-Сі Пʼєра. І відразу ж Букерівська премія. Це вже аспект, який справді звертає на себе увагу. Історія від першої особи — школяра Вернона, якого підозрюють у масовому вбивстві в школі. А потім ще в одному, другому, третьому і т. д. вбивствах. Вернон каже, що не винен, але свідки вказують на нього. Що це — ненадійний оповідач, містика, сюрр? Десь до середини книжки я не міг вловити вайб, відчути задум автора, зрозуміти межі сприйняття історії. Це чорний гумор, висміювання медіа та соціуму, драма, сатира, детектив? Читав повільно, і думки крутилися від «вау, круто, смішно!» до «якась фігня, певно, відкладаю». Цей апспект не дав мені морального права поставити 5.Десь від екватора книжки я зрозумів, що втягнувся. Але якби не кредит довіри до автора, то міг би й не дотягнути.А потім був фінал. І це справжній катарсис. Наче суміш «Зеленої милі», творчості Девіда Лінча та юридичного трилера. Те, заради чого варто читати всю історію, і той пазл, який усе складає докупи. І те, якою виглядає історія після прочитання, дає розуміння, чому за неї дали Букерівську премію.Сенси здорової людини й непоказушна глибина. Хочеться розкривати приховані сенси не тому, що так потрібно, а тому, що хочеш. Дуже радий, що відкрив для себе цього автора. І як добре, що у Вавилонській бібліотеці є ще одна його перекладена книжка! 💪