ПЕРЕГОНІВКА: МАХНОВСЬКИЙ КОНТРУДАР

Сьогодні українські анархісти воюють на фронті проти російського імперіалізму.

Мовою класика цілком можна сказати: це ж було вже!

Майже сто років тому українські анархісти вже давали тягла російським імперцям — і білим, і червоним.

26–27 вересня 1919 року. Перегонівка.

Махновці відступали вже сотні кілометрів. Позаду — виснажені бійці, тисячі поранених і хворих. Попереду — війська Денікіна.

Російська Біла армія була впевнена: махновці загнані в пастку.
І тоді Махно сказав фактично одне: далі відступати нікуди.

Уночі махновська кіннота зникла з поля бою. Денікінці вирішили, що противник тікає.

Але Махно не тікав.

Він обходив їхній фланг.
На світанку почалося пекло. Кулемети били з обох боків.

Денікінці тиснули числом. Махновці хиталися, втрачали позиції, бій уже точився на околицях села.
Здавалося — ще трохи, і все скінчено.

А потім із флангу вдарила махновська кіннота.

Раптово. Швидко. Просто в тил.

Білий фронт посипався.

Те, що ще вранці було наступаючою армією, до вечора перетворилося на натовп, який тікав на схід.
Махновці перемогли.

А далі почалося найцікавіше: замість того щоб зупинитися, вони розвернулися й рушили в рейд по тилах Денікіна. За наступні тижні махновці захопили Бердянськ, Катеринослав, Олександрівськ, Нікополь, Маріуполь — і фактично розвалили російську систему постачання на півдні України.

Перегонівка стала не просто перемогою в одному бою. Вона перетворилася на удар, після якого денікінський наступ на Москву почав сипатися.

Через сто років історія знову має дивне відчуття дежавю.

Російська імперія приходить в Україну.
Українські анархісти виходять їй назустріч.

Це вже було.
Історія, схоже, має погану пам'ять.
Але Україна — пам'ятає.

Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!