Запис хроніки втечі з аб'юзу, 6 березня 2019.Про епізод "Колишній надіслав речі" (скрін в коментарях) у 2019 році я написав лише у Твіттері, бо вже тоді мені було стрьомно отримувати жалість та підтримку в інших соцмережах. Тоді, як і зараз, я не дуже розумів, чому так.У Твіттері мене ніхто не читав, але покричати в порожнечу було потрібно.Коли я поїхав, мені дуже хотілося почати все заново, життя з нуля, витравити з себе всю отруту Кімнати. Тому я збирав чарівні дивовижі з барахолок, секондів та фрімаркетів, створював нового себе, сумуючи лише за величезною колекцією книг. Однак дещо мені хотілося повернути - футболку з Ніком Кейвом, частину офіційного мерчу з Берлінського шоу, подарунок від ще однієї фанатки, яка святкувала з нами новий 2019 рік на орендованій квартирі. Там, на квартирі, де лишилася жити наша спільна з Локі подруга та його нова партнерка Катя, ця річ і лежала.Я попросив Катю переслати мені футболку та інші забуті подарунки. Вона погодилася, і......і за кілька днів мені на пошту було доставлено дві величезні коробки одягу.Все моє минуле життя.Розміром метр на метр на метр.І вони якраз зайняли всю крихітну кімнатку в шелтері, де я тоді мешкав.Це була дуже яскрава метафора. Моє життя, яке займало приблизно стільки ж у шафі в коридорі 2-кімнатної квартири на Івана Мазепи в Дніпрі, склали у коробку та транспортували.На, мовляв. Я звільняю місце.Хоча я чітко писав Локі, щоб мої речі він викинув чи продав. Більшість цих шмоток вже в Києві пішла на ті самі барахолки та фрімаркети.Потім Локі з Катею ще вимагали повернення деяких грошей (ха-ха!), але це зовсім інша історія.#НБС_abuse