Nonbinary shelter 🏳️‍⚧️ | Коли я жив у Копенгагені у 2022 році, мене неочікувано обрали до правл...

Коли я жив у Копенгагені у 2022 році, мене неочікувано обрали до правління місцевої ЛГБТІК+ організації, яка допомагала біженцям. На єдиному засіданні правління, яке мені довелося відвідати, обговорювали випадки домагань всередині групи бенефіціарів_ок, тобто біженців_ок з різних країн. Був там якийсь хлопець, що приставав до дівчат і не чув слова “ні”. Послухавши дискусію, я зрозумів, що ніяких політик і правил щодо покарання за таку поведінку в організації немає. Я запропонував їх ввести, і правління було дохріна здивоване: але ж усі тут одна спільнота, одна сім’я! Всі маємо дружити і любити, які там правила і обмеження?! Не знаю, чи змінилося щось, бо потім я на засідання не ходив. Але помітив цю цікаву тенденцію, яку спостерігав і в українських ЛГБТІК+ спільнотах.Ми всі одна сім’я. У нас є спільний ворог - праворадикали, гомофоби (зрідка додають ще і трансфобів, якщо хтось голосно крикне), церква. Ніхто з нас усередині тісного кола не може бути чорною вівцею - адже всі боремося за спільну справу. Домашнє насильство в квір-парах? Не виносьте сміття з хати, між собою там розберіться. Згвалтування і домагання на квір-вечірках? Обговоримо в чатиках і забудемо. Трансфобія від лідерів_ок великих організацій? Ой, та хто там тих трансгендерів слухатиме, статистична похибка, вони вічно все підряд трансфобією називають. Чорні вівці все-таки з’являються зрідка. Але це якраз ті, хто насмілюється говорити про системні проблеми. Бо говорить одна людина, а кругова порука охоплює десятки і сотні. Набагато легше їм усім зібратися разом і сказати, що оцей whistleblower просто обідився, заздрить і хоче чужих ресурсів. А якщо хтось у колі ще заплаче і скаже, що страждає неймовірно від переслідування і наклепів… Звісно, коло встане горою за своїх. Таку ж картину побачив у подкасті про американський активізм нещодавно. Активіст і адвокат Дін Спейд у Gender Reveal розповідав про ставлення у спільноті до аб’юзу і насильства: “Якщо люди чинять шкідливі дії, найгірше, що можна зробити, - це вигнати їх із громади, ізолювати. Вони просто підуть кудись ще і робитимуть те саме. Тож найкраще, що ми можемо зробити, - це підтримати їх і подивитися, чи вони відкриті до змін. Я був у спільнотах, де люди чинили зло своїм партнерам чи друзям. І найкраще - коли їхні близькі кажуть: «Тобі потрібна якась підтримка? У людей виникають проблеми через твою поведінку. Розкажи мені, як ти це переживаєш». Щоразу, коли ми стикаємося з такими ситуаціями, варто подумати: а що, якби я були тією людиною, яка шкодить іншим, ймовірно, несвідомо, ймовірно, через власні рани, можливо, не слухаючи того, що інші кажуть про мою поведінку чи ще щось… що б мені тоді було потрібно? Саме це ми й повинні дати їм, щоб зупинити їх. Остракізмом цього не досягти." Цікаво, що поговорити з постраждалими у цій промові в принципі не пропонується. Чи знаю я, що з цим робити? Ніт. 6+ років у активізмі - я завжди був чорною вівцею, бо відкривав рота і ні з ким не дружив заради вигоди. Мій вихід - знайти нормальну роботу і поступово позбавити активістську спільноту своєї присутності, що я і роблю. А ви, якщо плануєте туди лізти - будьте готові. В коментарях залишу транскрипт подкаста, там багато цікавого.