Channel Nonbinary shelter 🏳️⚧️ - @the99eth - №1809
#НБС_кіно Я вже троха підзаїбався реагувати на так званих віруючих, яким болить у дупі через (підставити назву ЛГБТІК-події і церковне свято, в яке вона проводиться). Колись я прийшов до Віри Христової через рок-оперу “Jesus Christ Superstar”, а потім уже вивчив псалми, “Символ віри”, “Богородице Діво, радуйся” та інші молитви. На сповідь ходив ледь не щотижня, хресні ходи, оце все. Церковних свят, скажу я вам, набагато більше, ніж квір-фестивалів, вибрати є з чого. І чомусь мені здається, шо я, сраний гомосєк, за своє життя більше тих молитв прочитав, аніж Гончаренко, Тимошенко, ще якісь там хуї і малолітні адміни “правих” пабліків, яких мамки вивезли в Німеччину, аби врятувати від призову. У деяких постановках рок-опери Jesus Christ Superstar стосунки Христа і його послідовників виглядають гомоеротично, але це не заважало мені вірити і розуміти, що мистецтво - то одне, а церква - то інше. But I digress. Фестиваль Sunny Bunny сьогодні розпочався чудовим фільмом “Королеви радості”, на якому ми з друзями поплакали, поспівали “Червону руту”, поностальгували за Дніпром та іншими понівеченими містами України, посміялися і відчули любов. Так само і весь зал, повний красивих людей по вінця - на відкритті був sold out. Я запланував собі ще десь п’ятнадцять фільмів, готуйтеся до бомбардування відгуками. “Королеви радості” - це документалка про історії життя трьох важливих для історії українського ЛГБТІК+ руху персонаж_ок: Монро, Марлен Шкандаль та Діви Аури. Режисерка Ольга Гібелінда слідує за ними на виступах у гей-клубах, на екзаменах, на роботі в лісництві, під час волонтерської поїздки до майже безлюдного містечка в Харківській області. У кожно_ї свій шлях, але це щоразу шлях через біль до радості, через сльози до блискіток і посмішок. Тут я плакав від гордості, від спогадів, від того, які ми все-таки сильні і скажені, українські квіри під обстрілами. На жаль, моя юність пройшла під замком, і розквіт дрег-культури пройшов повз (а зараз якось не до того). Хотілося б відчувати це своїм повністю. Але, тим не менш, моє воно тому, що це моя країна, мої міста і моє повітря. Може, ще потанцюю на старості. Найкращий фільм-відкриття - той, після якого хочеться жити. Якщо будуть покази або викладуть онлайн, обов’язково вам про це розповім. __________19 квітня дивитимусь колекцію українських короткометражок і загадкову польську “Нескінченність” про трансгендерність і перформанс. Ще б конєшно і на парад гомофобів о 13:30 глянув, але треба готуватися до Великодня.
658
25-04-18 21:36