Зі стінограми Лам Рим 4, лекція 5, 2025, Геше МайклПитання з залу: моя мама завершила вже свою подорож в цьому житті в цьому році. І до того я використовувала те, що ви навчали в 23-му Лам Римі – чотири кроки, але в мене не було можливості вивчати алмазний шлях. І я думала про те, як я можу допомогти, так як ми вивчаємо алмазний шлях, як ми можемо допомогти родині, друзям підготуватися до смерті?Ви також казали про тибетську книгу мертвих, що з нею якісь проблеми, а я використовую цю книгу 10 років, щоб допомогти іншим. Що мені потрібно робити, щоб допомогти іншим? 👉Ґеше Майкл: Я б тут сказав дві речі. 🔺Перше: якщо це ваші батьки, які хворіють, то найкраще, що ми можемо зробити, то ми маємо постаратися допомогти їм очистити всі великі помилки, які вони зробили в своєму житті. І коротка історія.Я, до речі, вірю в історії. Ви запам'ятовуєте історії. І це не тому, що я тут просто дідусь, який любить розказувати історії. Ні, ну це теж має сенс, але (посміхається). І мій тато, він помирав від онкології. В нього була онкологія легенів. І лікарі сказали, ну, вони отак розрізали йому грудну клітину, розкрили. Так, вони так перевірили стан легенів і вони нічого не зробили. Вони просто так зворотньо все зашили, сказали, що це все, він точно помре, тут нічого не можна зробити. І він так повільно-повільно вмирав. І я залишався з ним певний час на протязі, коли він помирав. І головне, він постійно пив помаранчевий сік. Він вже взагалі не міг їсти і дивився футбол. І я подивився багато матчів футбольних. І я так от сидів поряд з ним і дивився той футбол, і постійно готував йому помаранчевий сік. І потім я запитав свого вчителя, чи можу я щось зробити, щоб допомогти йому. І він сказав: «Ти маєш впевнитися, щоб твій тато очистив всі свої самі погані вчинки. Спробуй поговорити з ним про це. Спробуй так зробити, щоб він хоча б трошки пошкодував про це. І якщо він скаже, що мені шкода, я ніколи не зроблю таких речей знову – тоді, коли він буде помирати, то він отримає краще переродження. Його подорож буде легкішою». І мій тато, він служив протягом Другої світової війни. Він був дуже молодий. І я думаю, що він навіть збрехав про свій вік. Я знаю, що він служив на підводному човні. Десь в Арканзасі. Разербек, він так називається, мені здається. І ось він був на оцій підводному човні. Він там провів майже всю війну. І в нього була величезна зброя, кулемет. І там була така традиція, якщо човен підбили, то всі з нього відстрибують. І тоді хтось має вийти, теж піднятися і розстріляти оцих всіх людей, які будуть плавати посередині океану, які рятувалися з підводного човну, яка тоне. І оце якраз була робота, обов'язок мого тата. І я подумав, що я спробую так зробити, щоб він пошкодував про це. Він взагалі не любив розказувати про це. Він одного разу тільки мені розказав про це. Я думав: «Ну, як, як змусити його розказати про це, пожаліти про це?» І я запропоную вам ось таку річ. Якщо хтось помирає в вашій родині, то спробуйте поговорити про це. Наприклад, ось так: «Тато, дивись, оцей м'яч на футболі, чи він вбиває цих людей?» І, до речі, на протязі війни навіть пробуйте говорити про це. І от в Японії це так само болюча тема. І я задав татові оце питання. Я прям так його прямо запитав: «Чи ти зробиш таке знову?» І він сказав: «Ні, я б вже ніколи б не зробив того».І я сказав: «О, так, все. І зараз вже чотири сили можна робити».  І, звісно, він все одно помирає, але це шлях, як ви можете їм допомогти.🔺Друга пропозиція. У мене немає такої можливості бачити, читати розуми інших людей. У мене немає такої навички. І я також не можу бачити людей, які вже померли. Але одного разу в мене був такий досвід. Я побачив свого сусіда по кімнаті в коледжі, він помер. І насправді це така жахлива історія.Ми разом були в Принстоні. І в Принстоні була така вимога, всі мали вчитися плавати. Навіть не знаю чому. Ну таке столітнє правило, яке там існувало. Ви не можете завершити університет, якщо ви не вмієте плавати. І він не хотів вчитися плавати. Він подав до суду на університет.Продовження 👇