"НЕ ТІ МЛИНЦІ...😡🤬🥵"Вчора купила млинці.Не ті, які просили — схожі. Бо саме тих не було.Подала на вечерю.Їмо. Смачно. Усім смачно.І тут до мене раптом вривається спогад — років так 6–7 тому їм млинці "не ті".Я тоді попросила чоловіка купити певні млинці.Він приніс не ті.Боже… яке в мене було незадоволення на обличчі.Образа.«Я ж просила. Я ж казала».Він стояв розгублений."Ну, переплутав... ну буває... Спробуй, може ж сподобаються…»Я посмажила Спробувала.В принципі — смачні.Але ж як це — змиритися, що не ті купив?Купив не ті → значить не думав про мене → значить не любить.Хай бачить, що я незадоволена. Краще запамятає, щоб купувати ті, що треба!!Від цього спогаду мої очі повільно полізли на лоба...👀👀👀 Дуууже дивно згадувати: ті "не ті" млинці були смачні. Але потім спеціально їх не купувала, щоб, не дай Боже, не запідозрив, що вони були ок.І ніхто їх більше не купував. При цьому я не була істеричкою, абьюзеркою, злою.В основному я була хорошою, співчутливою. Але із такими підвивертами також.І от учора раптом яскраво усвідомила:Ого… як сильно я змінилася.У мене більше немає «не тих млинців».Немає цього: «не купив = не любиш».Я більше взагалі не дивлюся на світ крізь ці призми.Я більше так не поводжуся. І головне - я більше ТАК не відчуваю світ і події навколо себе...Цього в мені нема. Я - вільна.Чи треба сказати наскільки сильно виграла я і мої близькі, від того що ці підвиверти у мене зникли?Яке ж це щастя — більше не жити так,не страждати так,не робити боляче через такі дурниці собі й близьким.Це не сталося саме по собі.Я працювала над цим.Спочатку через езотеричні знання.Потім через психологічні практики.Потім — два роки щотижня вела мінігрупу,де ми разом вчилися знищувати карму гніву.Два роки поспіль!!! Регулярно!В моменті часто здавалося, що нічого не змінюється... сварки, незадоволення, біль стосунків були... ніби все залишалось...Але ні... зерна поступово згладжували моє життя, мої почуття, і дозволяли мені сіяти нову карму, нові стосунки.Де "не тих" млинців в принципі більше не існувало.А потім... Ого... Ого... потім я змогла через накопичені зерна допомогти багатьом не втратити вчення, коли в 2022 від болю та гніву, люди захлинались... я знайшла цей стрижень в собі, і стала опорою іншим...Тож мої співчуття, доброта значно трансформувались і виросли... стали такими, що я навіть не могла подумати що ТАК МОЖЕ БУТИ. Хоча я предметно не працювала над співчуттям. Я працювала над гнівом.Оце видіння, за вчорашньою вечерею промайнуло за хвилину... але я побачила все повною мірою, з подіями, маленькими змінами на початку і з величезними змінами зараз через якихось 6-7 років... зовсім зовсім інша я і інші мої можливості.Тож, так — ми змінюємося.Дуже. Дуже сильно.Те, що раніше здавалося:«Ну я така є. Це моя риса характеру. Що поробиш»,виявилося порожнім.Нема зерна — нема й риси.І я страшенно щаслива.Бо та «риса» робила нещасними близькихі, в першу чергу, завдавала болю мені.Ображатися — боляче.Кривити обличчя — боляче.Жити в негативних емоціях — справді боляче.Свобода — не відчувати гнів, прекрасна! Ця свобода приносить в твоє життя більше щастя, більше сили творити щастя іншим і зцілювпти біль. Кожен може бути будь-яким... Я - це не "стала річ, не самосутня конструкція". Я = це те, які зерна розкриваються в мені.З кожною зерниною ми створюємо нову версію себе. Гіршу чи кращу..Я хочу накопичити зерен, щоб в цьому житті побачити вищу версію себе. Бо вона буде неймовірно щасливою і буде створювати неймовірно щасливий світ для кожної живої істоти. Я це побачила на оцій аналогії з "не тими млинцями" 7 років тому... і мною зараз...#особисте #алмазнийшлях