"Є вершина, що не розсипається.Але на неї не можна зійти заради себе..."Яка неймовірна в мене лінія наступництва... я не можу передати словами! Глибинні вчення, що переплітаються із мистецтвом. Книги, живопис, музика, поезія... а в мене ще й танці.💫Можна жити в монастирі із жорсткими правилами, а можна перетворювати світську буденність на рай. Це неймовірно що в мене в цьому житті так🔥🔥🔥До сліз. На Лам Римі Лама Пітер розповідав про свою нову фентезі книгу "Сила Бажання". І презентував пісню. Яку на його вірш створила студентка за допомогою ШІ.Не можу перестати її слухати. Це божественно. І дуже тонко, торкається глибини серця, глибини тонких внутрішніх вібрацій.В світі де іде війна, хвороби, смерті... де час від часу ми, як практикуючі, картаємо себе за провини, або сумніваємось в своїх можливостях...Така неймовірна пісня від Вчителя. Як бальзам на рани, як поштовх йти вперед.Переклад українською👇Ми підіймалися, бо могли.Бо схил був м’яким,бо сонце лягало як слід,бо інші теж ішли вгору.Кожен підйом здавався тріумфом.Робота.Погляд коханої людини.Сміх дитини.Тисяча піщинок,які ми прийняли за золото.Ми будували життя, як замки.Камінь за каменем.Мрію за мрією.Десятиліття за десятиліттям.А коли прийшла хвиля —вона не була жорстокою.Вона не кричала.Вона просто була.Закон — невидимий, але всюдисущий.Не підданий сумніву — за рідкісними винятками.Невблаганний — милосердніший за будь-яку милість.Ні бог нас не карав.Ні демон нас не підкорював.Лише наші зерна,що проростали з безпомилковою точністю.Ми не злі.Ми не загублені.Ми — люди:повні прагнень,повні сліпоти,повні такого болісного достоїнствау власних оманах.І тому ми підіймалися —знову і знову —до фальшивих вершин,що зникали, щойно ми їх торкалися.І все ж ми підіймаємося.І все ж ми падаємо.І все ж називаємо це життям.Та вдалині —лише одного разу —шепіт із-за меж:Є інша гора.Є вершина, що не розсипається.Але на неї не можна зійти заради себе.Слухати піснюhttps://youtu.be/23luqUGrZic?si=yJqGFpfFUBpTvcC7