Сьогодні плакала під цей рілз... бо він проілюстрував мені мої минулі втілення...https://www.instagram.com/reel/DRCu_nnCKBj/?igsh=MWpqZmhzZHpseGhoКоли мене питають: “Навіщо тобі такий довгий ретрит? Ти ж не монах…”Я усміхаюсь. Бо моя відповідь для більшості звучить дивно.Я не хочу ще одне — і ще безліч — життів страждань.Не хочу знову робити ті самі речі, бачачи світ як самосутній.Не хочу знову проживати біль, втрачати тих, кого люблю, не мати сил допомогти, хоронити кожного друга, кожну близьку душу… знову і знову.І що глибше я практикую, то чіткіше бачу повторювані візерунки — ніби цілі минулі життя накладаються на це. Інколи настільки схоже, що аж дивно: ніби ця ж Майя, тільки замість джинсів — кріноліни, а думки, почуття, події — ті самі. Кола, що повторюються беліч часів.Тож я не хочу ще одне таке життя.Я хочу шедевр.Життя, після якого більше не треба повертатись у коло страждань.Я хочу життя, з якого можна увійти у світи поза болем, де є сили творити раї і рятувати кожну живу істоту.Частина моєї людської природи не вірить у це.Частина сміється, сумнівається, ставить підніжки.Але що більше практикую, вивчаю, торкаюсь тонких рівнів — то ясніше бачу: це правда.Вищі світи не просто можливі — вони є.І кожна жива істота може досягти їх.Тому так: я не монах.Я людина, але та, що зараз має неймовірний скарб - вчення, знання, можливості щоб створити з цього життя шедевр. А для цього це життя і справді живеться не так як "звичайне".І так, це не просто... про те і "звичайне" життя жити непросто, певна ви це теж вже розумієте.Але з непростого "звичайного" життя ми переходимо і надалі в життя сансари... а з непростого "незвичайного" переходимо поза межі страждань (або хоча б сильно сильно наближаючись до того, щоб вийти з сансари найближчими життями)