Людська любов завжди трагічна 🔥Цей месседж різко, прямо в лоба прийшов мені, коли я замислилась, над сповіщенням від Юлі Шлапсі.Це було тоді, коли ми почали готувати екскурсію з танцювальною практикою у Відні.Вона мені написала: буде тема кохання: історичні персоналії, великі люди минулого - їх історії любові.Я, така, вау! Як же класно можна розкрити цю тему 😍.А потім Юля додає: щоправда, більшість історій трагічні.Моє натхнення змінюється смутком, трагедії танцювати в плани не входило. Може якось тільки про хороше можна розповісти?Прикриваю очі. І чую: людська любов завжди трагічна. Якщо будеш уважною, побачшш, що насправді немає жодної "хорошої" історії.🔥 Будь-яка любов у людському тілі — приречена.Навіть якщо триває десятки років — вона завершиться.Бо люди — тимчасові.Мені захотілось плакати... від розуміння, що це правда. І від співчуття до всіх з нас— таких тендітних і невічних. ⠀Я відкрила тікток — а там молоді, красиві, хлопці та дівчата танцюють під пісню про любов. І я розумію цей красивий політ душі, бажання щастя і разом з цим його приреченість.⠀То що ж робити? Не любити?⠀І отримую відповідь - навпаки! Любити ще сильніше, ще більше. Не витрачати час не не-любов!Кожну мить розквітати зсередини.Відкривати серце.⠀Ділитися цим станом.І примножувати.⠀І саме так ми здатні перемогти кінечність.І створити любов, яка не закінчується ніколи. І це можливо? - Так! Духовні вчення нашої планети вчать, що це можливо. ❤️Чи це просто? Ні... але страждати теж не просто.