Відчуваю біль та кайфую чи мої пригоди у куа семпая (посилання)Це був не просто курс, а справжній марафон на виживання! Крокодили, пастки та найстрашніше — проміси , які не завжди виконувалися так, як хотілося 😅Навчання було інтенсивним: три заняття на тиждень, і далеко не найпростіших. Потрібно бути до цього готовим, бо формат «послухав і забув» тут не працює. Щоб зробити дипломну роботу, доводилося вгризатися в матеріал, шукати відповіді, ламати голову над задачами.Окремий кайф – різноманітність студентів. Хтось тільки робив свої перші кроки, а хтось уже мав досвід. Інколи сидиш і думаєш: «Що тут взагалі відбувається?» 😵‍💫 Але потім ще цікавіше було переглядати дипломні роботи, особливо коли всі обирали один сайт. Досвід безцінний!Та найбільше зачепило – неймовірна кількість реальних кейсів із роботи. Павло постійно ділився своїм досвідом: що, де і коли використовував. Ніяких відірваних від життя задачок, усе максимально наближене до бойових умов.Було боляче, але не було хвилини, коли я не думала про його закінчення, я все одно щоразу поверталася до курсу у вихідні зранку (що взагалі не властиво), пила чай і писала автотести. Відчуваю себе мазохисткою, але мені це було по кайфу 😎