КОЖНА ДІВЧИНКА ПОВИННА ХОЧ РАЗ У ЖИТТІ ПОЛЮБИТИ КРОКОДИЛА... Кожна дівчинка має хоч раз у житті полюбити крокодила і піти на все заради мрії. Захоплюватися силою рептилії, яка не сумнівається, бо немає чим їй сумніватися. Навчитися жити в річці, в болоті й годинами дихати під водою. Стати птахом-бігунком, що спритно виймає шматки м'яса з розкритої смердючої пащі. Зрозуміти, що вона і сама зроблена з м'яса. Навчитися лікувати рани і відрощувати нові руки, ноги, зуби, а іноді й шматочки серця. Відкладати яйця своєї любові в мулисті гнізда і думати, який же ВІН незвичайний. Захоплено дивитися в порожні очі і споглядати океан. Кожна дівчинка має хоч раз у житті полюбити крокодила, щоб пізнати марність свого бажання пробити, переконати, домовитися, врятувати, приручити, розтопити лід і досягти гармонії. Знайти такі слова, що весь світ плакатиме, любитиме й помиратиме разом із нею. Стати витонченим дипломатом і продавцем божевільних ідей. Навчитися майстерно обманювати себе та інших, а потім сповна платити за це. Слухати розповіді бувалих і думати, що з нею такого не станеться. Опускатися на дно і вважати, що далі вже нікуди, але щоранку виявляти нову глибину. Кожна дівчинка повинна хоч раз полюбити крокодила, щоб пізнати міць свого гніву і безсилля. Рвати, метати і плакати, ненавидіти - а потім здатися, розчинившись у холодній воді. Пристебнути себе до батареї, щоб ненароком знову не відчинити двері. Відродитися, побудувавши свій власний Рим, і вперти в нього всі дороги. Кожна дівчинка повинна хоч раз у житті полюбити крокодила, щоб навчитися користуватися ножем і виробляти шкіру. Граючись потрапляти в око з будь-якої відстані. Цінувати свій досвід і брати гроші вперед. Відрізняти ілюзії від реальності так само легко, як алігатора від каймана, особливо на черевиках і сумочках. І на запитання: "Звідки в тебе все це?" - загадково посміхатися, любовно складаючи інструменти в потертий саквояж зі знайомим малюнком. Кожна дівчинка повинна хоч раз у житті полюбити крокодила, щоб відмовитися від самої концепції крокодилів і дівчаток, а також від ідеї дресирування, здачі та війни. Перейти до ніжності, теплого гумору, світлої іронії, а також мирного в'язання ляльок. Радіти вечірнім прогулянкам із довгохвостими друзями із сусідньої річки та своїм зеленим зубастим нащадкам, що так прохожі на батьків. І самій з цікавістю помічати в дзеркалі свою широку рифлену усмішку. Бути цьому вдячною. Але в цьому немає ні надриву, ні інтересу, ні подвигу. Просто тупе безглузде безглузде щастя. Кожна дівчинка хоч раз у житті має полюбити крокодила, щоб навчитися любити звичайних людей. Ну, або крокодилів, якщо зуміє. Або навіть у принципі навчитися любити. І дай Боже, щоб одного разу виявилося достатньо. Аглая Датешидзе