Спостерігаю, читаю, і розумію, що більшість взагалі не лише не оцінили партію політичних шахів в контексті рішення про виключення Гончаренка з фракції і рішення самого Гончаренка вийти з провокативною програмою "мирних переговорів", а й не зрозуміла його.

Спробую пояснити.

Якщо дивитися на ситуацію не емоційно, а з точки зору політичної технології, рішення Гончаренка піти у інформаційний ва-банк може мати наслідки значно ширші за його особисту політичну траєкторію.
Фактично, він виходить у електоральний простір, який сьогодні частково залишається вакантним: влада не формулює чіткої політичної стратегії, а традиційні електоральні міграції значною мірою заморожені війною.

У такій ситуації поява окремого політичного центру може перерозподіляти увагу, електоральні групи та політичні смисли.
Для команди Європейської Солідарності це потенційно означає можливість дистанціюватися від персональної політичної ініціативи Гончаренка, не втрачаючи можливості використати сам факт дискусії для розширення політичного поля, і рішення про виключення Гончаренка, оптимально правильне і своєчасне.

Для інших сил, таких як Слуга народу та залишки ПР, навпаки, гарантії втрати вагомої частини аудиторії. Тепер їх розгублений і дестабілізований виборець, який сповідує ідею миру попри все, буде організований, структурований і направлений в правильнеч максимально вигідне для України русло, тим часом про «електоральні втрати» ЄС мови взагалі не йде, а, можливо, й навпаки, створює умови для розширення.

Це дуже тонка політична гра з високими ставками. І на цю мить партію програють Зеленський та Бойко.

Це все, що і хотів би і міг би додати для осмислення процесу.
Дякую.