Моя мама в молодості була дуже гарною і мріяла про гулянки з чоловіками. Проте її мама, моя бабуся, її ні з ким не відпускала. Мій тато випадково виявився тим, із ким бабуся відпустила мою маму. Далі сталося весілля, далі стався я, перша дитина, і ще двоє моїх братів і подружнє життя в часи розвалу СРСР і післярадянської кризи. Весь цей час мама вважала, що тато має бути їй вдячний, як земля колхозові, бо вона погодилася із ним бути. Тато дійсно був вдячний і любив маму. Мама весь час вважала тата невдалою партією і намагалася знайти ще когось. Справи із пошуком йшли не надто добре. Хоча й зустрічалися чоловіки, що робити їй компліменти і були не проти поїбатися, не було нікого, хто був би ладен посадити її до Чайки-кабріолета і відвезти до свого будиночку на Чорному морі. Навіть якщо замінити Чайку жигулями, а будинок біля моря звичайною квартирою, все одно не було. Так і жили. Мама, стара і товста, вперто вважала себе молодою і красивою, і намагалася підшукати собі когось, проте підшукати не виходило. Остаточно вона перейшла від слів до справ, коли померла бабуся і мамі відійшла квартира. Тоді мама вирішила покінчити з оцим остогидлим життям і розвелася. Під час розводу вона прямо сказала татові, що нарешті знайде собі того чоловіка, на якого заслуговує.Пошуки чоловіка мрії і після цього йшли не надто. Принаймні вже купа років пройшла. Сусіди розповідали про певну кількість кандидатів, про деяких з яких мама висловлювала невдоволення, що ті хочуть тіки поїбатись і квартиру, а відповідальності не хочуть. (Я зараз сканую фотоплівки, що лишилися мені в спадок. Від перших, кінця 1970-х, до останніх, з нульових, є знімки, де тато крадькома фотографував маму. Де вона сидить замрійливо, чи читає щось, чи дивиться на природу. Він увесь час любив маму, в той час, як мама не любила його і ставилася до нього із презирством)