Розповіли історію з життя про діда-сантехніка, якого родичі забрали з Чернігова в якесь СМТ на заході. Він в своєму будинку все робив, типу там каналізація забилася чи труба тече.В СМТ життя в діда гарне, бо 200 м від будинка в один бік річка, в інший поліклініка, хош рибу лови, хош лікарю на старість жалійся, і ніяких шахедів, рай для пенсіонера. Телефона дід часто лишає вдома, бо звик, що телефон має бути стаціонарним. І коротше надзвонюють, надзвонюють, ну і донька взяла сказати, що тато на рибалці, скажіть що треба, я йому передам. А там і кажуть, в нас засор, підвал гімном затопило, зробіть шос, ви ж сантехнік чи хто. Донька відповідає, що все, дід там не жиє, тому нічого робити не буде, най комусь дзвонять чи на кабанчику замовлення лишають. — Там ми дзвонили! — відповідають. — Але там таких грошей хочуть! А дід все безкоштовно робив! Може він приїде і ще раз все зробить, по старій пам’яті?Донька спочатку думала нахуй послати, а потім думає, може дід схоче себе корисним відчути, і передала дідові. Що в будинку, де він жив, все нахуй забилося, і підвал повний гімна. — От най і тонуть в тому гімнові, жлоби. — каже дід. — Я, як трубку беру, то нахуй їх посилаю, ти теж посилай.