Розповіли історію з життя.На одній з фірм працює молодий чоловік, десь років щось в районі двадцять+трішки. Вважає, що його принижують, ображають, не співчувають і всіляко таке. Нещодавно збирався подавати до суду. Прийшов і попросив відеозаписи розмов зі своїм керівником, типу він через це страждає, і буде подавати на відшкодування моральної шкоди.Керівник в нього — беземоційний худий пан з риб’ячими очима. Дійсно позбавлений співчуття. Розмовляє завжди формально. На одній з розмов керівник пояснює молодому чоловікові, що той має отримати лікарняний в лікарні, щоби час хвороби був оплочений за стандартною ставкою. Каже:— Вам треба буде звернутися до сімейного лікаря, де ви зареєстровані і відкрити лікарняний. Потім цей лікарняний приносите мені і фірма оплочує вам час хвороби, ніби ви працювали. Без лікарняного, щоб це не зарахувалося, як прогул, вам треба буде написати заяву про відпустку за власний рахунок. Це майже дослівно. Тобто начальник не кричить, не матюкаїси, не обзиває довбойобом, просто каже, що і як треба зробити, щоби "я недобре почуваюся, я посиджу вдома тиждень" було оплочено.Інші випадки такі ж самі. Керівник спокійно, без матюків каже щось типу: — Прийдіть завтра в офіс, будь ласка. Коли ви працюєте з кафе, це вважається за прогул, тому фірма може вас звільнити за систематичні прогули. Дякую за розуміння. Коротше хлопець прийшов, заявив, що він подає до суду на відшкодування моральної шкоди, записав на флешку все відео і пішов розмовляти зі своїм адвокатом. Далі нічо не сталося, так само ходе на роботу, тільки не влаштовує шкандалів, коли його попросили працювати в офісі, а не в кафе. Мабуть, адвокат пояснив йому, що, коли тобі кажуть "будь ласка" і "дякую", то в суді не прокотить за образи.