І от зараз вже відомо, що це все — генерація. Автори її кажуть, що це творча провокація, привід поговорити про музику майбутнього. Зараз слухачі часто відзначають, що штучність музики очевидна, що в ній відчувається відсутність душі. Але це тому, що люди вже знають, що музика створена за допомоги ШІ. Якщо не знати, мабуть, багато хто й не помітить. Про це ще Харарі писав в одній зі своїх книг. Покажи людині два треки — створений людиною та згенерований ШІ і попроси розрізнити, який з них який. Не всі зрозуміють. Довго вважалось, що музика — це така індустрія, якій автоматизація не загрожує. Її береже душа. Але що не кажи, генерація вже близька до реального альбому. І це наштовхує на думку, що питання, коли ШІ зможе генерувати літературу, кіно та ігри — лише про «коли», а не про «якщо». Те саме буде і з дизайном, без сумнівів. Відрізнити твори, створені за допомогою ШІ, від тих, які роблять люди, буде дедалі складніше. Фільтр за наявністю душі тут навряд допоможе. Багато творів людей не менш бездушні. І тому осмислення епохи ШІ та співіснування з ним стає дедалі нагальнішим.