Ще одна цікава вправа, якою займаюсь цими днями, пишу продуктову стратегію CASES на наступні 5 років

Ні, я не увірував в Трампа. У мене не зʼявилось перевірених інсайтів з надійних джерел. І я не наслухався мольфарів. Насправді рівень зовнішньої невизначеності не зменшується, а лиш зростає. І як не дивно, саме тому створення довготривалої стратегії в такі моменти стає особливо важливим. По-перше, вона допомагає переконатись, що вся команда бачить розвиток продукту однаково. А якщо є розбіжності візій — виправити їх, синхронізувати. По-друге, вона дозволяє заново оцінити пріоритети. Прокласти маршрут розробки. По-третє, вона допомагає ліпше розуміти, яка команда нам потрібна для втілення замисленого. По-четверте, це інструмент автономнішої взаємодії. Команда має її як дороговказ. Тож в певні моменти може приймати рішення самостійно, якщо знадобиться. І все ще рухатиметься до наміченої цілі. По-пʼяте, амбітні ідеї потребують час на осмислення та організацію. Якщо хочеш через пʼять років побудувати будинок та мати біля нього садочок, варто розуміти потрібні для цього етапи та ресурси. І якщо їх (ресурсів) бракує, то стратегія допоможе їх залучати. Звісно, у нас і до того була візія. Але таку довгу стратегію ми готуємо вперше. І вона є частиною загальної стратегії розвитку CASES. Корпоративної, кадрової, бізнесової. Стратегія, яку ми мали до війни, зламалась. Потім був час, коли було не до стратегій. Ми мали вистояти. Але тепер, думаю, слушна мить.