Оскільки в нас давно не було йокайних історій, сьогодні знайомимось з Саґарі — найбільш популярним йокай цього року.Саґарі (さがり, «те, що звисає») з'являється в західній Японії та на Кюшю, переважно в Окаяма та Кумамото. Коли хтось іде ввечері порожньою дорогою повз дерева енокі (китайський каркас), раптом із гілок до самого обличчя падає спотворена кінська голова й кричить.Це Саґарі. Сагарі майже нічого не робить, лише звисає й кричить. Це душа коня, який загинув по дорозі: надірвався в роботі, впав і був покинутий там, де впав. Кажуть, що його душа підіймалася вгору, і застрягала в гіллі дерева, під яким лишилося тіло.Насправді Саґарі — це докір. У традиційній Японії кінь був і священним (на ньому «їздять» камі, його дарували святилищам), і робочою худобою. Саґарі народжується саме з цього розриву: зі смерті без обряду або праці без вдячності.Тож кінь, якого не вшанували, не зникає. Він лишається як нагадування про обов'язок перед всіма живими істотами.Картинка від Мєтью Мейера.#йокай #шінто