28 листопада 2013 року з’явилася сила, що не просила дозволу на існування. Правий сектор народився на Майдані — під шум гранат, під удари кийків, у диму шин. Не в кабінетах чи штабах, а у вуличній боротьбі, де перевіряють не піар, а характер. За 12 років ми пройшли шлях, який іншим і не снився: Самооборона Майдану, перші барикади, Добровольчий український корпус, що став щитом країни у 2014-му, коли держава хиталась. Піски, ДАП, Мар’їнка, Авдіївка — героїчні сторінки початку війни. Підпільна робота на окупованих територіях, політичні переслідування, втрати, які не забудеш, перемоги, за які не соромно. Робота, яку ніхто за нас не зробить.2022 рік — і знову всі сили на захист Батьківщини. Знову героїзм, втрати, біль, розчарування. Ми не збиралися заради лідера чи грошей. Нас об’єднала справа — українська свобода. Саме тому ми вистояли, коли багато хто зламався. Саме тому досі лишаємось собою. Справжнє народжується тільки так. Ми пройшли дванадцять років зрад, випробувань і перемог. І головна перемога попереду — перемога українського націоналізму. Вона буде нашою, бо ми не змінюємо дороги, навіть коли вона веде через вогонь. Побратими, з річницею. Слава Україні!