«Хочу покласти всьому край» - думала я, читаючи останні 30 сторінок цієї книги (а їх тут всього 220😅)Це трилер з претензією на інтелектуальність і ось ця претензія мені сподобалася, а трилер - ні🤷‍♀️

Головна героїня їде зі своїм бойфрендом на ферму до його батьків. Зима, сніг, темрява, замкнутий простір автомобіля, розмови про стосунки, науку, філософію і думки героїні, що вона має кинути цього розумного, класного хлопця, бо щось між ними не клеїться👀

А ще її з дитинства сталкерить невідомий чоловік: спостерігає за нею з вулиці, дзвонить і каже одні й ті самі фрази, але вона нікому про нього не розповідає. Між сценами діалогів у машині є розділи, де невідомі персонажі розмовляють про якесь вбивство і стає зрозуміло, що нічого не зрозуміло, але хтось тут точно має померти👀 Цікаво? Цікаво…було до моменту, коли герої знайомляться з дивними батьками і автор починає підкидати читачу супер очевидні підказки. І ось на середині ви розумієте що тут все таки відбувається (особливо, якщо вже трішки почитали трилерів-детективів за своє життя) і читаєте 100 наступні сторінок просто, щоб підтвердити свої здогадки, тому що цікаві діалоги закінчилися і починається трилерна біготня з нелогічними діями😐

Останні 30 сторінок я бісилася, мені було нудно, я змушувала себе дочитати…щоб отримати дуже банальний фінал рівня 2005 року😂

І можна сказати, що фінал - це ж не завжди найголовніше, але вся трилерно-детективна лінія просіла ще на середині🤷‍♀️

Ставлю 7/10 за пафосно-інтелектуальні діалоги, road trip, класне відчуття напруги, незрозумілості на початку і значно слабшу другу частину історії🙄