Telegram statistics channel - @tancizdykobrazamy

🎉 Нова книжка Теі Саніної «Мурашині кола» вже от-от буде розсилатися передзамовникам! Ви ще можете вскочити в останній вагон і передзамовити книжку за зниженою ціною! Щоб передзамовити, напишіть нам на пошту [email protected] з темою "Передзамовлення Мурашині кола". Коли ми будемо готові розсилати книжку, менеджер зв'яжеться з вами. Або ж оформляйте передзамовлення на сайті Книгарні Є.***Аби втекти від страхів дитинства, Ольга та Орест мріяли створити ідеальну сім’ю. Та болючі спогади і прикрі родинні таємниці не відпускають, проростають крізь час і затягують у пастку, змушуючи поневірятися колами травмованої пам’яті. Колишнє подружжя правдами й неправдами ділить між собою молодшу доньку та втрачає любов шістнадцятирічного сина. Хлопець шукає заспокоєння в мистецтві та наркотиках. Сягнувши дна розпачу, вони зустрічають Лору, зухвалу мотоциклістку, яка міняє життя кожного з них.✅Над книжкою працювали:Відповідальний редактор: Артем СкоринаРедагування: Сергій ОсокаКоректура: Юлія КолесніковаОбкладинка та верстка: Ігор Дунець

Натрапила на цікаву статтю про самотність Дарії Озерної: чому вона може бути шкідливою і що із цим робити."Більшість українців також почуваються самотніми. Під час третьої хвилі дослідження психічного здоров’я українців, яку провела 2024 року компанія Gradus, людей запитували, наскільки вони почуваються самотніми і чому. Опитування провели на замовлення проєкту «Ти як?». До вибірки опитуваних увійшли лише ті, хто на той момент проживав в Україні. На питання «Чи стали ви почуватися більш самотньо за останній рік?» 16 % сказали, що постійно почуваються самотніми, 29 % не відчувають самотності, а 5 % відзначають зростання спілкування, 60 % почуваються самотніми час від часу......Якщо не вдаватися в деталі — так, недарма ВООЗ визнала її глобальною загрозою.З антропологічної й еволюційної перспективи ізоляція й самотність — це безпосередні загрози життю. Ще донедавна (в еволюційному масштабі часу) вижити можна було тільки гуртом.Не дивно, що мозок сприймає небажану самотність як стресор і привід готуватися до найгіршого — навіть якщо інші ділянки мозку раціоналізують користь усамітнення.У клітинах імунної системи людей, які почуваються самотніми, на рівні генів запускається каскад реакцій, так звана консервативна транскрипційна відповідь на негаразди (Conserved Transcriptional Response to Adversity). У результаті росте рівень запалення, зокрема в мозку, та слабшає ланка противірусного захисту. Тобто на самоті люди й інші соціальні тварини буквально стають вразливішими для хвороб. Метадослідження взаємозв’язку самотності й здоров’я показало, що соціальна ізоляція та самотність істотно пов’язані з передчасною смертністю з будь-якої причини."Може цей матеріал нарешті спонукає мене дописати статтю про прив'язаність. А поки я пишу, розкажіть -- як ви рятуєтесь від самотності?

​Я вже не раз писала про неймовірну Litosvita, і ще не раз напишу. Цього разу покажу ілюстрацію до мого оповідання “Напад”, яке можна прочитати в “Переступи. Антологія сучасної прози”, що вийшла цього року. Як на мене відбулась чудова колаборація Litosvita та Projector Institute: студенти курсу «Illustration for designers», під кураторством Євгена Величева створили ілюстрації до антології. На жаль на виставку в рамках фестивалю Фронтера я не потрапила, але сподіваюсь, що будуть виставки і в Києві. А ще ЛітОсвіта оголосила другий конкурс оповідань, які опублікують в антології сучасної прози наступного року. Це конкурс для випускників курсів ЛітОсвіти, деталі тутОсь уривок із оповідання "Напад". Думаю саме він і надихнув автора ілюстрації 🙂"Валерій, задихавшись, зупиняється перед входом, і, вагаючись, впирається рукою в стіну. Якусь мить важко й голосно дихає, розглядаючи носаки запилюжених лакованих черевиків. Театрал бісів! Збирався після ресторану долучитись до високого мистецтва, потішити Марину. Краще би взув кросівки, які купив для пробіжок, але так жодного разу і не взув. Ідіот, тренувався би, був би в кращій формі, а не лантухом задиханим. З чорного провалля дверей на нього віє байдужою вогкістю і гострою тривогою. До горла підступає холодний металевий шмат із присмаком відрижки. Руки німіють. Валерій робить крок у пітьму. Ліву сторону обличчя знагла пронизує різкий розривний промінь темряви. Серце то завмирає, як сором’язливий юнак на першому побаченні, то з розбігу підстрибує, як перепуджений заєць поперед зграї гінчаків. Спираючись об стіну, він поступово сповзає у вогку глинисту твань, торкаючись якої, долоні спершу гидливо протестують, але згодом змиряються. Можна і відпочити, стіни надійно сховають від преслідувачів. Тьма безжально ковтає його, та він з радістю віддається їй – важкій, вагомій, байдужій."#книги #рекомендація

Якщо ви цілий день як і я скролили новини, донатили і міркували “за що...” або "що за...", то цей пост для вас. Сьогодні було дуже багато тригерів, які вишибають землю з-під ніг. Найгірше, певне, це фото – зруйнованих будинків (символу цілісності та безпеки, які ми можемо непередбачувано втратити) та поранених й розгублених дітей, (символ невинності і беззахисності). Одного з цих двох факторів достатньо, щоби наша психіка втомилась обробляти реальність і почала глючити. Щоби цього не сталось наші парасимпатична та симпатична системи реагують швидко та автономно, без осмислення. Когось із нас мобілізувала симпатична (багато агресії, тривоги, бажання щось робити кудись бігти). Інших – уповільнила парасимпатична (загальмованість дій, розфокусованість, млявість). Перш за все важливо повернути тілу почуття безпеки (якщо ви у більш менш безпечному місці). Ось що можна зробити (у рандомному порядку):- обійми з близькими- ігри із домашніми тваринами- душ приємної для вас температури- масаж або самомасаж- медитація - сканування тіла (від пальців ніг до маківки)- теплий солодкий чай - повільними ковтками, слідкуючи за тим, як тепло розливається тілом- активні фізичні вправи під музику або без- прогулянка на самоті або з кимось за руку- йога або розтяжка з увагою до тіла- кокон з ковдри чи пледа - настільки тісний, наскільки вам комфортно- дихання - у живіт, та ребра, з увагою до цих місць- секс - повільний і чуттєвий або швидкий і пристрасний- позіхання із широким ротом та голосним звуком- … додайте сам те, що приносить вам відчуття контролю за тіломПісля того, як тілу стало легше, можна переходити до рефлексії та планів – як убезпечити себе та рідних, чим допомогти та що робити. Поки воно під дією автономних реакцій виживання, дуже важко приймати будь-які рішення і тим більше якісно відпочивати, щоби завтра встати і продовжити робити те, що ми маємо - жити, та будувати своє майбутнє.Найлегше справлятись із стресом сьогодні тим, хто приїхав розбирати завали - фізичний викид агресії та відчуття корисності. Я в таких випадках реагую завмиранням. Тому так і просиділа весь день на дивані. Та ввечері переконала себе прогулятись і буквально видихнула - позіхала, позіхала, позіхала прямо на ходу...Всі ми котики і ми впораємось, просто треба дати собі багато підтримки, бо тоді ми зможемо підтримати тих, кому гірше ніж нам.