Цього року, на початку сезону, я взяла на роботу спеціаліста з ОХОРОНИ ВІДПОЧИНКУ. Він розставив в моєму календарі щоденні обіди, які тривають годину й обвів їх яскравим кольором, щоби я не надумала поставити в цей час якийсь дзвінок чи зустріч. У четвер він примусово подовжив обід на 30 хвилин, бо ярмарок. А на ньому яскраві фарби овочів-фруктів-квітів, аромати й фактури, які наповнюють мене радістю.Він наполегливо нагадує мені поспати серед дня, якщо я втомилась і маю 15 хвилин, які могла би витратити на побут, поточні справи чи планування. Якщо напередодні була важка ніч обстрілів, то пропонує особливо повільний ранок – тиша, плед, гарячий чай на балконі, обійми близької людини. Приходить з перевірками дізнатись чи я читаю зараз якийсь хороший роман? Чи давно я була в кіно з дітьми або друзями? Забороняє мені скасовувати тренування з танців, якщо треба поприбирати в хаті. Каже – не в рахунок відпочинку. Регулярно проводить зі мною просвітницькі бесіди, пояснюючи, що з літом радість не закінчується як і відпочинок. Що я можу та мушу створювати для себе можливості радіти та відпочивати. Це мій конституційний обов’язок перед самою собою.Власне таких спеціалістів ще поки не готують у вишах. Тому довелось виростити його самотужки. В цьому є плюси і мінуси. Плюс -- його робота не потребує оплати грошима, нам подобається удвох і він знає які знайти слова, щоби переконати мене вийти на пробіжку похмурого недільного ранку чи відкласти терміновий лист, аби потеревенити з подругою. Мінуси -- коли я втомлююсь, він теж не може якісно виконувати свою роботу. Чи є у вас такий "Охоронець"? Чи справляється він/вона із викликами сучасності? Думаю якось треба організувати для наших з вами спеціалістів курси з підвищення кваліфікації. Але крім теорії та практики, має бути денний сон, теревені та танці