Танці з дикобразами | Увага – сенсація! Відпочивати треба не на вихідних, а щодня. Ба більше...

Увага – сенсація! Відпочивати треба не на вихідних, а щодня. Ба більше – не наприкінці дня, а впродовж. І це біологічна даність, від якої важко відмахнутись.Відпочинок – це зміна діяльності. Працював на роботі й втомився – поприбирай. Поприбирав – вивчи щось нове. Знайома формула? А от, виявляється, мозок працює не так. Нейрони впахують щосекунди аби організувати наше непросте доросле життя, тримати в оперативці список того, що робити далі та переключатись між справами – чи то прибиранням, чи то написанням робочих мейлів. Для відновлення їм потрібний час, в який ми робимо НІЧОГО. Наш мозок дійсно потребує переключення, тільки не між видами діяльності, а між сфокусованим і розфокусованим станом. Наша система виконавчого контролю (велика й розгалужена система нейронів), яка працює коли ми сфокусовані на чомусь, втомлюється і потребує хоча би короткого уривку часу без жодної діяльності, аби астроцити могли підчистити “відходи когнітивного виробництва”, а самі нейрони підрихтувати “пробоїни”. Щось схоже на очищення оперативної пам’яті, коли ми перезапускаємо комп. Нейропсихологи рекомендують робити короткі перерви щогодини або хоча би щодві. І то перерви не на скролення соцмереж чи передислокацію сухого одягу із сушарки по шухлядах, коли потрібно вирішити куди що розмістити. Йдеться про так званий дефолтний стан – коли наш мозок розфокусований аби підібрати та інтегрувати всю інформацію, котру довелось ігнорувати, поки ми фокусувались на чомусь іншому (працює дефолтна мережа, або система нейронів, що відповідає за обробку тонких сигналів та їхню інтеграцію)Відпускати нейрони на свободу означає: прогулятись без подкастів; лягти, заплющити очі й помріяти про відпустку; переглянути художній альбом, якщо зможете не думати про тенденції в мистецтві; вийти на балкон із чашкою чогось смачного і спостерігати за серпокрильцями; сісти на диван та погладити кицика/собацю; помедитувати, скануючи тіло; слухати улюблену музику; кохатись або обійматись; спонтанно танцювати…На жаль, в гонитві робочого дня, коли дедлайни голосно натякають, ми часто не відчуваємо поступовості втоми. Вона навалюється на нас “раптово”, коли день завершився (а попереду ще проконтролювати домашку дітей, приготувати вечерю і добити дрібні хатні справи). Або навпаки – можемо бути втомлені ще зранку, від самого пробудження й не знатимемо коли ж його відпочити. Тому для початку, аби навчитись відпочивати, варто ставити нагадування на телефоні чи й у календарі. Відпочивати не за покликом тіла, а через плановані вольові рішення. З часом тіло навчиться відчувати емоцію втоми і буде надсилати чіткі сигнали, які буде важко ігнорувати.Якщо ж ви гарно відчуваєте втому, наступна перешкода – сором за нічогнеробіння. В українській традиції є культ діяльності і засудження неробства, саме так ми називаємо моменти без діяльності, що в східній культурі могли би назвати – спогляданням. Мені допомогло наукове пояснення: якщо змушувати мозок працювати без перерв, наповнюючи кожну хвилину очікування важливими справами, від перевтоми він починає повільніше працювати, помилятись і зрештою саботує навіть прості рішення. Тож логічніше (привіт раціо) діяти на упередження – відпочивати до того, як стане запізно і потрібно буде відкладати все на декілька днів аби прийти до тями.Вибір за вами – інвестувати у втому, чи відпочинок. Дивіденди ж бо отримаєте відповідні